6 травня до Чернівців завітав львівський письменник Любомир Мирославович Дереш, якого запросила Катерина Барило. Перед творчою зустріччю з чернівчанами у кав'ярні "Меделін" автор відвідав Свято-Вознесенський монастир у Банченах. Наступного дня завітав в ЧНУ ім. Ю. Федьковича. На зустріч прийшло чимало молоді.
Дереш за останніх 5 років отримав другу освіту, пов`язану із психологією, він навчався в Київському приватному університеті. Автор зізнався, що до 25 років здавалося, що життя - це сон:
- З якогось моменту приходило питання, я почав їх роз'яснювати. Власне, після завершення роману "Трохи пітьми" взяв паузу. Зі своїм товаришем на прізвисько Вемежатко Бо поїхали в Тундру, мав нагоду побувати в Індїї. Та найбільше часу (понад рік) перебував у Єгипті.
  Автор каже:
- Я не знаю рідної землі. Коли я приїжджаю до батьків, сумку не розпаковую до кінця, бо через декілька днів знову кудись від'їжджаю.
  В лютому 2012 року вийшов останній роман "Голова Якова", над яким автор працював 5 років. Пишучи роман, Любко Дереш в деякий момент відклав його на довгий час. Щойно з`явилася дружина, вона надихнула і він закінчив його.
  "Голова Якова" - це історія про композитора, який змушений робити те, чого він не хоче. Роман про продажність душі і про те, як з цього вийти, про виживання, сексуальніс ... Читати далі

  Любко Дереш пробув у Чернівцях два дні. За цей час встигли провести три зустрічі: 6 травня  у арт-кафе "Меделін", 7 травня в ЧНУ ім.Ю.Федьковича зі студентами філологічного факультету та в Літератур-кафе. Так сталося тому, що Христя Венгринюк (чернівецька поетеса) разом із Катею (студенткою філологічного факультету) запросили письменника до Чернівців одночасно. Любомир не зміг відмовити. Дівчата вирішили не сваритись і провести зустрічі у різні дні. Та й тематики зустрічей помітно відрізнялися.

"До 25 років здавалося, що життя - не сон - воно відкрите і продовжуване. Ти долаєш кризи через літературу, через неї їх і отримуєш "

  У арт-кафе "Меделін" Любко Дереш розповідав своїм прихильникам про юнацькі роки, про навчання у фізико-математичному ліцеї, про те, як писались перші твори, про перші публікації, книги. Чому вступив навчатися на економічний факультет і яке мав щастя не працювати за спеціальністю.
  Слухачів зібралося багато. Тому тим, хто запізнився, довелося стояти на вулиці і слухати Любка з вікна.



... Читати далі

   Street workout зародився в Сполучених Штатах Америки. Там він називається ghetto-workout, оскільки найбільш поширений в чорних кваталах. В Україні популяризацію цього виду спорту розпочав житель Дніпропетровська, відомий на всю Україну Денис Мінін. Він — організатор Міжнародних змагань у своєму рідному місті. Ми любимо цей спорт і, слава Богу, що вийшло зібрати таку дружню команду — жителів Кам'янця-Подільського, об'єднаних однією метою — метою здорового образу життя і роботи над собою. Street workout дає змогу тренуватися в різних місцях, незалежно від ситуації та обставин. У цьому — його перевага і особливість. Street Workout, що в перекладі з англійської означає "вуличне тренування" — це один із нових видів молодіжного спорту, який поєднує в собі силові та гімнастичні елементи на турніках та брусах. Хлопці, котрі свій вільний час проводять на вуличних спортмайданчиках, називаються турнікменами. Для них Street Workout — це не лише захоплення, а й запорука міцного здоров’я, адже ні алкоголь, ні тютюн не можуть подолати бажання бути в чудовій формі.
Чернівці не є виключенням, адже тут також проводяться змагання. 28 квітня на спортивному майданчику ЗОШ № 22 відбулись змагання зі Street Workout. У змаганнях ... Читати далі

  Про все, що відбувається у нашій повсякденній метушні, описати в одній статті практично не можливо. Озирнувшись навкруги, ми бачимо безліч цікавих ситуацій та подій. Хочеться писати про все. У голові промайнуло чимало думок: про що все ж таки написати, щоб зацікавити нашого вибагливого читача.
  Нарешті чернівчани дочекалися весни. Ідучи по старовинних вулицях міста, люди із захопленням розглядають кожне деревце, кожну квіточку, все набуває нового життя. Одна з весняних подій, яка просто вразила місцевих мешканців, – це встановлення 58-кілограмової писанки у центрі міста. Дизайнерський витвір розфарбований у п'яти кольорах і вкритий давніми народними символами, які означають побажання добра та щастя на цілий рік.
... Читати далі

    Може, слова тоді я забула, а може, букви переплутались. Не знаю… напевно ти підеш з мого життя, так і не довідавшись, що я тоді могла, але не сказала через брак слів у моїй голові. Ні, ви не подумайте, я можу висловити свою думку і навіть подискутувати на будь-яку тему. Та чомусь тоді, коли плакало небо і місяць жалісно дивився перехожим в очі, в мене раптом все пропало. Природна краса затамувала подих, гра почалась і ти, говорячи дивні не зрозумілі для мене слова, забрав у мене радість. Ти відібрав у мене мрію, яку я так довго плекала. Відібрав блиск у моїх очах. Я уважно слухала, як твої губи дорікали та принижували те, що інші довгими роками не можуть віднайти. Ти пішов, сказавши лиш: "ЗАБУДЬ”. Дивно, чому я тоді мовчала, чому стояла немов зачарована. Я не встигла знайти слова, які б наповнили мене легкістю. Напевно їх немає, а може я ще багато не знаю. Сотні перехожих дивилися у мої очі, навіть не підозрюючи, що під ними бережеться, яке слайд-шоу можна переглянути. Я, довго думаючи, зрозуміла, що можу тільки слухати… мені було важко дихати, але всім іншим людям було байдуже, у них своє життя і свої турботи. У той момент дуже хотілося просто поговорити з незнайомою людиною, сказати те, що ти міг почути, якби знав, що я також людина і маю почуття. Тук, тук, тук… серце почалося битись частіше, а думки наповнилися ... Читати далі