19:09 В мистецтві цінується щирість | |
| Любко Дереш пробув у Чернівцях два дні. За цей час встигли провести три зустрічі: 6 травня у арт-кафе "Меделін", 7 травня в ЧНУ ім.Ю.Федьковича зі студентами філологічного факультету та в Літератур-кафе. Так сталося тому, що Христя Венгринюк (чернівецька поетеса) разом із Катею (студенткою філологічного факультету) запросили письменника до Чернівців одночасно. Любомир не зміг відмовити. Дівчата вирішили не сваритись і провести зустрічі у різні дні. Та й тематики зустрічей помітно відрізнялися. "До 25 років здавалося, що життя - не сон - воно відкрите і продовжуване. Ти долаєш кризи через літературу, через неї їх і отримуєш " У арт-кафе "Меделін" Любко Дереш розповідав своїм прихильникам про юнацькі роки, про навчання у фізико-математичному ліцеї, про те, як писались перші твори, про перші публікації, книги. Чому вступив навчатися на економічний факультет і яке мав щастя не працювати за спеціальністю. Слухачів зібралося багато. Тому тим, хто запізнився, довелося стояти на вулиці і слухати Любка з вікна.   На філологічному факультеті було набагато просторіше, але атмосфера все ж була не та. Любомир запропонував студентам "злити енергію" у запитаннях до нього, проте студенти доки звикли до нової обстановки, то він уже встиг відповісти на усі запитання Інги Кейван, яка запитувала про літературні вподобання автора в дитинстві, наголошувала на тому, що переписувати книжки іноді корисно хоча би задля того, щоб відчути стиль того чи іншого автора. Про останні 5 таємничих років зникнення Любомира з полиць книжкових магазинів, про те, як за цей час він навчався у приватному університеті в Києві, де вивчав психотехнології, якийсь час був редактором часопису і навіть практикував професію телеведучого. Про внутрішні кризи, кохання та розпачі, про писання роману "Як стати Богом і не заплакати"  У Літератур-кафе, окрім розмов, було кіно. Короткометражне. По роману "Намір". Але хоч тематики трьох зустрічей були різними, ціль у них все ж таки була одна - презентувати новий роман "Голова Якова". Любко написав історію про композитора, котрий змушений написати твір, якого не хоче. Про творця, який продав душу. Сам письменник вважає, що це путівник, який радить, як вийти із подібних ситуацій. У книзі описано 9 чи 10 станиць (різних світоглядів), як душі вийти на світло. Це 4 чоловічих персонажі, 4 жіночих різного віку та різних поглядів, демонічний собачий образ та сторонній погляд автора. "Любов - це таке відчуття, коли твої інтереси менш цікаві, ніж інтереси коханої людини, і тобі вже не так важливо, чи вдасться у вас щось з нею, більш важливо - що така людина взагалі існує і ви тільки за це неймовірно вдячні Богу." | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |