«Їдееее маршрутка…» - горланить Скрябін в голові, а асоціації відтворюють аромат ранкової маршрутки…і гіркий сум огортає серце. Невже наступний день знову почнеться з атомного вибуху??? Лише десь в далеких мріях вимальовується образ ідеально провітреної маршрутки, із доброзичливими обличчями і відкритими вікнами, та спека одразу нагадує, що нічого такого не буде. Це напевно спланована акція проти мирного свіжолюбивого населення?! На чолі якої стоять навіжені бабусі, що неначе закінчили школу боїв без правил. 
От так, вже за звич ... Читати далі »
Переглядів: 1167 | Додав: Шпіонка | Дата: 25.10.2012 | Коментарі (1)

  Панки...
  Більшість громадян вважають, що панк - це молодий чоловік (або молода дівчина), які смердять, як бомжі, одягаються в лахміття, слухають дивну і незрозумілу музику, весь час намагаються якось напаскудити нашій країні за допомогою псування чужого майна. Насправді це звичайний опис "Бидло-панку", яких дуже багато. Це ті, хто не зрозумів усю суть ідеології "Панк". Зараз я дохідливо спробую пояснити.
  Ця молодіжна субкультура зародилася десь в 1970-х роках після Хіпі. Вони стали ніби протилежними хіпі. Якщо ті прагнули розрулити всю ситуацію миром і дружбою, то панки діяли агресивно. Вони заявляли, що вони покоління без майбутнього, що їх утискає і використовує держава. Нігілізм, бунти, революції - ось основа панків, ось їх повітря. Замість того, щоб діяти і протестувати, "новим панкам" було просто на все по ... Читати далі »
Переглядів: 1585 | Додав: Tyler_Durden | Дата: 09.05.2012 | Коментарі (1)

Танцюй в ритмі серця.
«Брудні танці»


  Танець – один з найдревніших видів мистецтва. І жахливою помилкою було б вважати його лише способом розважитись. Справжній танець потребує тяжкої праці та самовдосконалення. Але в результаті він передає ту глибину почуттів, яку не передати словами. Саме тому багато талановитих режисерів у своїх роботах звертались до нелегкого мистецтва хореографії. Там, де не впоратись словам, за справу береться танець.
   Одним з кращих в цьому жанрі є фільм «Брудні танці» з Дженіфер Грей та Патриком Суейзі. Пісня, під яку вони танцювали фінальний танець, отримала Оскар.
   А після фільму, що підкорив серця мільйонів, «Давайте потанцюємо» з Річардом Гіром і Дженніфер Лопез, інтерес до хореографії зріс настільки, що танцювальні школи були переповнен ... Читати далі »
Переглядів: 1401 | Додав: Ira | Дата: 08.05.2012 | Коментарі (0)

  Зникаємо… Ховаємося за мурами безвідповідальності, боязні, невідповідності та себелюбства. Зачиняємося під замком нерозголошення та наказовості за свою правдиву думку.
  Як можна не вірити в себе та в те, що пишеш та говориш?
  Ми, лише ми маємо право голосно говорити те, про що інші іноді й не думають.
  Ми пишемо про політиків, але, боячись бути переслідуваними, уникаєм всього того, що має вагому думку. Краще ж писати про "покращення" у державі. Перспектива?
  Преса мовчить, радіо та телебачення шлють вітання з Новим роком та днями народжень, а ми раді, що нас привітали та на всіх позитивних нотах життя ковтаємо проблеми! Риби мудріші! Закиньте вудочку у воду із наживкою і почекайте. Ви впіймаєте, але одну рибину. Ми ж купуємось масами в якості меню. 
  Ви об’єктивніші? Сподіваюся…

Переглядів: 1412 | Дата: 29.03.2012 | Коментарі (4)

Лягаючи спати опівночі, встаю з ліжка о 6.20, швиденько збираю сумку, закидаючи туди все, що попадає під руки. Знову не виспалася, знову запізнююсь на пару. І так кожного дня. Здається, ще вчора час ішов повільніше. Його вистачало на читальні зали бібліотек, на подруг, на те, щоб допомогти батькам і щонеділі ходити всією сім’єю до церкви. Пам'ятаю, як дідусь постійно говорив: "А от ми коли були у твоєму віці, ми були такі розумні, такі чемні, батькам помагали, старших поважали і часи були важкі, а у вас усе є і ви не цінуєте..." Це у нас період життя такий.

Ми - розбещені певною мірою. Влаштовуємо у піст дискотеки, харчуємось фаст-фудами, п’ємо каву з автоматів.

Ми - сильні. Кожен з нас може образити словом, а попросити вибачення - духу не вистачить. Будуємо неймовірні плани на майбутнє, але нічого не докладаємо до нього сьогодні.

Ми - стильні. Колись модно було виділятися: носити щось неординарне, оригінально висловлювати свої думки та ідеї, бути ... Читати далі »
Переглядів: 1492 | Додав: Нікуся | Дата: 18.10.2011 | Коментарі (0)

Я стояла під дощем. Навколо мене було багато людей, але навіть в натовпі почувалася самотньою.
Під вагою тяжких холодних краплин жовтий кленовий лист упав мені під ноги і нагадав про початок осені. Можливо, він і не хотів упасти, щоб його затоптували, а із задоволенням залишився б на гілочці дерева. Він був самотній, як і я.
Сіре небо затягнуло хмарами. Холодний вітер плутав волосся. Я йшла по листяному килимі, все далі заглиблюючись у парк. Сумно поскрипували клени. Пожовкла трава. Все розділяло мій смуток. І тільки кольори, вражаючи своїм різноманіттям, нагадували про красу і вічність.
Недалечко розташувалось озеро. На воді гойдались сотні листочків. Було тихо, мрійливо та затишно. Спокій порушила білка. Мала бешкетниця носилася з горіхами туди-сюди.
Осінь збудила в мені дивні, бентежні почуття. В такі моменти я задумуюсь над сенсом свого буття. В такі хвилини я сумую. А панянка Осінь розставляє усе та усіх на свої місця.
Переглядів: 1709 | Додав: Нікуся | Дата: 18.10.2011 | Коментарі (0)

   Останнім часом я почала більш заглиблено думати про сенс свого життя... І є підозра, що не скоро я цього позбудусь.
   Моє життя, як у багатьох, складається не так, як хотілося б, як планувалось... І збагнула я це, коли прийшов час зробити самостійний крок у своєму житті.
  Я не пішла за своєю мрією, за ціллю, я не пішла дорогою вдосконалення саме в той момент, коли вирішується фундамент людського життя, бо я закохалася. Як на сьогоднішній день, не думаю, що те було коханням. Потім вдосконалювалась для своїх батьків, дорогою якою вони мені порадили, вчитися та досягти мети за кордоном. Але і тут існувала перешкода... Я бачила, скільки зусиль вони вкладають, скільки переживань та роботи. Я розуміла, що за мною стоїть братик, який теж прагне вчитися, і взагалі нас п'ятеро, не можу я д ... Читати далі »
Прикріплення: Картинка 1
Переглядів: 1555 | Додав: cristov | Дата: 13.10.2011 | Коментарі (0)

Цілковите повноліття настає у 21. Саме з цього віку в усіх цивілізованих державах світу можна вживати спиртні напої, але не у нас. Україна – не Цивілізація. Як це не сумно, але так воно є. У нас можна все – повна демократія, так би сказати, у всьому.

   Тож у свої 18 з хвостиком я заливаю щойно закип’яченою водою горня з пакетиком зеленого чаю і додаю приблизно 50 г бальзаму – виходить дуже смачно, але, мабуть, з бальзамом трішки переборщила – занадто чай уже вийшов «алкогольний». [:)]. Але це – нічого, зараз навіть навпаки – дуже приємно – таке тепле відчуття у грудях і легкий рум’янець на щоках. На 50 г покращився настрій, хоча зараз я б з задоволенням покурила на балконі. Ось тільки я не курю. Мабуть, саме завдяки цьому я витягую з сумки ручку і записник і починаю писати. Це навіть не записник – діловий щоденник. Хоча діловий – це сильно сказано, краще просто – щоденник.

   Можливо, багато-хто вважає дурістю ... Читати далі »

Переглядів: 1126 | Додав: Krystynka | Дата: 13.04.2011 | Коментарі (2)

Це місто скалить зуби, як звірюка. Людей нема. Існують тільки маси. У нього голос – як у ультразвука, А запах – як в горілої платмаси. Воно пусте, хоч натовпи нас душать, У ньому дощ, коли безхмарне небо. І сірі люди, і замерзлі душі, Яким лиш їжі, а не сонця треба. Воно – боксер, та б”є не в бік, а в скроні. Воно – як пес, що заражає сказом. Тут швидко в”яне цвіт на підвіконні, Та довго памятають всі образи. Це місто є . На карті і на світі. В моїй уяві – як велика рана. І стало мені звичним моє «Сіті», Та рідним все ж , як не крути, не стане.
Переглядів: 1028 | Додав: Ira_94 | Дата: 22.03.2011 | Коментарі (2)

  Что надо делать, что бы быть счастливым? Скажите есть тут в чём-то секрет? Ту сильную боль ,что мы сейчас ощущаем заменит когда-то такое же сильное счастье? Оптимист может скажет: «Конечно»- и это то, что привыкла всегда слышать. Но глубоко во мне просыпается проклятый реалист …Что же это, я взрослею? Но почему умирает надежда? Почему всю свою жизнь смотря на вещи, только сейчас начинаю их видеть по-настоящему? Почему теперь так сложно поверить людям? Ведь в детстве можно было быть знакомой с девочкой один день и говорить всем, что она уже твоя самая лучшая подружка. И почему тебя предаёт тот, кто тебе дорог больше всего? И как после этого кому-то верить или надеяться? Теперь не говорите ... Читати далі »
Переглядів: 987 | Дата: 23.01.2011 | Коментарі (0)

1 2 3 »