Лягаючи спати опівночі, встаю з ліжка о 6.20, швиденько збираю
сумку, закидаючи туди все, що попадає під
руки. Знову не виспалася, знову запізнююсь на пару. І так кожного дня. Здається, ще вчора час ішов
повільніше. Його вистачало на читальні зали бібліотек, на подруг, на те, щоб
допомогти батькам і щонеділі ходити всією сім’єю до церкви. Пам'ятаю, як дідусь
постійно говорив: "А от ми коли були у твоєму віці, ми
були такі розумні, такі чемні, батькам помагали, старших поважали і часи були
важкі, а у вас
усе є і ви не цінуєте..." Це у нас період життя такий.
...
Читати далі
|
  Я стояла під дощем. Навколо мене було багато людей, але навіть в натовпі почувалася самотньою. Під вагою тяжких холодних краплин жовтий кленовий лист упав мені під ноги і нагадав про початок осені. Можливо, він і не хотів упасти, щоб його затоптували, а із задоволенням залишився б на гілочці дерева. Він був самотній, як і я.
Сіре небо затягнуло хмарами. Холодний вітер плутав волосся. Я йшла по листяному килимі, все далі заглиблюючись у парк. Сумно поскрипували клени. Пожовкла трава. Все розділяло мій смуток. І тільки кольори, вражаючи своїм різноманіттям, нагадували про красу і вічність.
Недалечко розташувалось озеро. На воді гойдались сотні листочків. Було тихо, мрійливо та затишно. Спокій порушила білка. Мала бешкетниця носилася з горіхами туди-сюди.
|
16 жовтня у Чернівецькій філармонії виступив
Санкт-Петербурзький театр оперети
у виконанні - "Весела вдова"
Ференца
Легара.
Ганна - вдова з мільйонами, молода та гарна - чому ж не веселитися? Вона влаштовує прийоми, танцює до упаду, приймає залицяння молодих гульвіс, але нікому не відповідає взаємністю: серце її зайняте. Воно належить Данилу - аташе
чорногорського посольства в Парижі. Їхня любовна лінія розгортається на
фоні світських вечорів, у світі витонченості та краси: в особняку посольства, маєтку Ганни, шикарному
кафешантані "Максим". Головна героїня повинна вийти заміж за співвітчизника, щоб її гроші не попливли за кордон. Скільки за цим слідує інтриг і забавних ситуацій! Як і належить в хорошій опереті.
Вистава триває 2,5 години.Режисер-постановник - Галина Тарасова. 
...
Читати далі
|
Погода на День міста видалася жахливою,тому мені нічого не залишалося,як сидіти вдома і сумувати.Увімкнула телевізор і потрапила на Новий канал,де якраз починалася програма Інфошок.Думала перемикнути на дещо веселіше,але прослухавши теми,вирішила залишитися на такій "позитивній хвилі".  Гул землі:Всесвітній флешмоб чи змова певної секти?
Ввівши в Гугл "Страшные звуки в центре Киева ви будете неймовірно вражені. За 21 секунду-679 000 результатів,з яких перших сто-відео.” Проаналізуємо декілька з них: http://www.youtube.com/watch?v=yFczdg5vnRo Відео додане на Ютуб 26 серпня 2011 року.Чи знято воно саме в Києві можуть знати лише києвляни,які впізнають свій район.Зв’язавшись з людиною,яка його додала я дізналася,що вона не є автором відео.Тому Об’єктивно судити неможливо. Намагаюсь встановити зв’язок ще з декількома людьми,які розмістили схожі відео у своїх профілях.відповідь та ж сама.Тому найперше,що прийшло мені в голову:звук доданий до відео.Бо по всьому світі він одинаковий. http://www.youtube.com/watch?v=Oix-00rxCIQ Дане відео взагалі погано відзняте,і окрім моторошного звуку ми чуємо ще й веселу музику. http://www.youtube.com/watch?v=Kj-OOP8hRZw&feature=related А ось це відео окрім моторошного звуку,жахливої якості має ще деякі деталі:додане 17 серпня(набагато раніше
...
Читати далі
|
|
Це вища форма любові - любов до їжі. Через шлунок шлях лежить зовсім не до серця, а до глибинних структур головного мозку, які диктують нам: поглинай їжу, їж!
Чому холестерин корисний? Товстіти не шкідливо? А роздільне харчування може врятувати цілу націю.
Раніше ми їли для того, щоб жити. А тепер живемо для того, щоб їсти.
З останніх ста тисяч років життя людства велика частина проходила в боротьбі за повний шлунок. У пошуках їжі наші далекі предки навчилися орати землю і одомашнювати тварин. Щоб її приготувати - добули вогонь, щоб надати їй смак - нишпорили по всьому світу в пошуках прянощів, відкриваючи нові країни і континенти. Їжа - це національна ідентичність
Ожиріння - бич цивілізації - ми часто розглядаємо як розбещеність, боротися з якою цілком можливо вольовим зусиллям. Але дослідження показують, що це - неминуче зло, породжене самою еволюцією. Голова людини розумної, тіло неандертальця - ми, як і наші далекі предки, прагнемо наїстися про запас, з розрахунком на голодні роки, яких не передбачається.
Артем ДРИГА
109 група
|
 Кожній
людині дається життя. І перед кожним постає питання: для чого ми живемо? Хтось
присвячує себе сім’ї, а хтось - роботі. Хтось вибирає професію для того, щоб тільки
мати гроші, а комусь вона приносить дуже велику радість.
...
Читати далі
|
 Сьогодні життя без сучасних компютерних технологій, інтернету… важко
уявити. Це все створювалося для отримання вільного часу, часу для
саморозвитку. Але сучасна молодь цей дорогоцінний час використовує для
створення власної віртуальної реальності. Життя в інтернеті сьогодні прийнято за норму і необмежене у віці."Люди
починають створювати віртуальну реальність, яка не просто не належить
присутності, а є альтернативною і присутності, і відсутності. Події, які
мають місце у віртуальному середовищі, втягують у себе як існуючі, так і
неіснуючі речі. Основними властивостями віртуального простору,
сформованого інформаційними потоками, є мінливість, симуляційність,
знеособленість, поверховість людських контактів, принципова відкритість,
антиієрархічність, децентрованість, мобільність". Соціальні мережі-не лише засіб комунікації,а й новітня шкідлива звичка.Вони давно вже перестали бути тільки корисними.А й починають приносити шкоду.Основними
причинами втечі з реального життя у віртуальне є страх - неможливість
самореалізуватися. Страх перед цим змушує відмовитись від жорстокого
світу людей, аби поринути в ілюзію, де легко завоювати авторитет і стати
героєм.
Люди бояться реального життя і тікають у вірт
...
Читати далі
|
 Завжди позитивно ставилася до критики. Бо вона була стимулом в
досягненні цілей. А сьогодні переконалася, що бути критиком – це
майстерність. Я працювала дійсно з талантами. Вони мене надихали на
створення нових проектів і завжди підтримували. А їх критика була завжди
вчасною та справедливою. Ці люди говорили тільки правду. Сьогодні ж я почула те, що просто «розтоптало мене вщент». Це так
боляче, коли ти так багато робиш, а найголовніше вкладаєш всю душу у
справу свого життя, а хтось - «гвіздок» великого механізму - руйнує це все
в одну-єдину мить. От і висновок: інколи за спробу
здійснення своєї мрії отримуєш «словесний ляпас». І це настільки ранить
душу, що тяжко просто бути собою, посміхатися та радіти життю.
Життя заповнюють події (продовжую працювати над здійсненням мрії) і все
ніби минає. Але коли знову залишаєшся сам на сам зі своїм «Я», стає
неймовірно тяжко на душі. |
|
