Завжди позитивно ставилася до критики. Бо вона була стимулом в
досягненні цілей. А сьогодні переконалася, що бути критиком – це
майстерність. Я працювала дійсно з талантами. Вони мене надихали на
створення нових проектів і завжди підтримували. А їх критика була завжди
вчасною та справедливою. Ці люди говорили тільки правду. Сьогодні ж я почула те, що просто «розтоптало мене вщент». Це так
боляче, коли ти так багато робиш, а найголовніше вкладаєш всю душу у
справу свого життя, а хтось - «гвіздок» великого механізму - руйнує це все
в одну-єдину мить. От і висновок: інколи за спробу
здійснення своєї мрії отримуєш «словесний ляпас». І це настільки ранить
душу, що тяжко просто бути собою, посміхатися та радіти життю.
Життя заповнюють події (продовжую працювати над здійсненням мрії) і все
ніби минає. Але коли знову залишаєшся сам на сам зі своїм «Я», стає
неймовірно тяжко на душі.
|