Сьогодні зранку чекала маршрутку. І хоча вже не встигала на першу пару, в наповнену не стала заходити. Чекаючи наступну, стала свідком незвичайної події як для сонного буденного ранку.
  Серед "сірої маси” стояв хлопець років двадцяти п’яти. Звичайна зовнішність, простий одяг. Пройшла би повз - не звернула б уваги. Недовго думавши, він став перед народом і почав розповідати речі, які видалися невиспаним людям чисто безглуздими, але всі вони сміялися. Хтось казав, що він п’яний, дехто думав, що божевільний. Не знаю. Але суть не в цьому, суть в тому, що...
 Він говорив про всі недоліки нашого суспільства, висміював недоліки людей і казав, що ніхто не хоче мінятися. От, наприклад: підняли ціни на проїзд, а люди все одно як кізочки застрибують у маршрутки. Деякі подумали, що він з розуму зійшов. А можливо це була звичайна людина, душу якої турбували роздуми. І він був правий. Коли під’їхала наступна  п’ятірка, народ ринув штурмувати її. Всім це здалося чи то жартом, чи то сном. Але мене зачепило, бо це - наша гірка реальність, а саме завдяки таким людям просинається свідомість.