 Студент – істота, якій постійно доводиться перебувати в масі (говорячи про масу, маємо на увазі сукупність індивідуумів), а для мас характерне таке явище, як мода – форма масової поведінки, яка виникає стихійно, під впливом настроїв, смаків, захоплень, манери поведінки, які домінують у певний період у конкретному товаристві людей. Нас зацікавило, які тенденції простежуються зараз у факультетських середовищах Чернівецького університету, які речі стають своєрідною ознакою приналежності до студентської спільноти. Із результатами дослідження моди на філологічному факультеті можете ознайомитися нижче. Примітка. Щоб зібрати матеріал для статті, автор послуговувався: а) власними спостереженнями; б) бесідами зі студентами філологічного факультету. При опрацюванні отриманих даних було підключено максимум об’єктивності та незаангажованості (це важливо ще й тому, що автор сам є членом «філологічної маси»), задіяно чи не всі аналітичні здібності юного соціолога. Усе ж деякі речі можуть викликати подив чи навіть обурення читачів. Їх дозвольте виправдати зовсім крихітним досвідом науковця та його обов’язком узагальнити конкретне й виділити з індивідуального типове.
|
 "Жаринка" – саме так називається родинна газета, аналогів якій на сьогодні нема. Детальніше про свій публіцистичний винахід для передачі та розповсюдження родинної пам'яті нам розповів асистент кафедри журналістики Остап Зіновійович Ножак.
– Остапе, розпочнімо нашу розмову з доволі традиційного запитання: Як з'явилася ідея створення такої нестандартної газети?
– Напевно, причин кілька. По-перше, я з дитинства, з одинадцяти років, збираю свій родовід, записую дані про всіх-всіх родичів, близьких, далеких, невісток, зятів... Роблю це у вигляді схеми. Але виходить не дерево, як це прийнято, а дуже широкий кущ з гілками моїх шістнадцятьох прапрадідів і прапрабаб та їхніх нащадків. Наразі маю дані про 1600 людей. Звичайно, родовід постійно збільшується, бо народжуються нові члени і з'являється інформація про невідомі гілки. Газету я створив для окремої гілки – нащадків мого прапрапрадіда Дмитра Жарого (так сталося, що ці родичі найбільше горнулися одні до одних). Це перша причина. Друга – я родом з Галичини, краю національної свідомості. Не скажу, що я лізу на барикади захищати національні інтереси, але маю все-таки відчуття причетності до батьківщини – не як території, а як людської пам'яті, "колективного підсвідомого"
...
Читати далі
| |