Від «Золотого Дукату» до мого дому рівно вісім зупинок. Я заходжу в
тролейбус, затишно вмощуюсь біля вікна, за яким ллє дощ і гортаю в
пам'яті сьогоднішній день. Приїзд із протесту в Києві, чотирьохгодинний
сон і знову море цікавих та культурних подій мого рідного міста. До того
ж ще й День журналіста. І за що мені таке щастя, що до Чернівців в
такий день приїхав
Кость Бондаренко?
Це подарунок долі, чи як? Як його до нас занесло і чому йому спокійно
не святкувалось? Бо він хоча і політолог, але журналіст з нього теж
неабиякий.
Політикою я почала цікавитися десь півроку тому. Але за цей час вона якоюсь мірою стала для мене болючою темою. Іноді їй дивуюся, співчуваю,
переживаю через неї, з неї насміхаюся. Іноді вона мене дратує. Заангажованість, джинса, підкупні люди, продаж ідеї за гроші… від всіх
цих речей хочеться блювати. Бо все те, що говорять про владу пенсіонери в
тролейбусах, сидить у печінках.
Ближче моїй душі поезія. Вона завжди приходить у ті моменти, коли в душі
лютує буревій, виливає ща
...
Читати далі