Від «Золотого Дукату» до мого дому рівно вісім зупинок. Я заходжу в  тролейбус, затишно вмощуюсь біля вікна, за яким ллє дощ і гортаю в пам'яті сьогоднішній день. Приїзд із протесту в Києві, чотирьохгодинний сон і знову море цікавих та культурних подій мого рідного міста. До того ж ще й День журналіста. І за що мені таке щастя, що до Чернівців в такий день приїхав Кость Бондаренко? Це подарунок долі, чи як? Як його до нас занесло і чому йому спокійно не святкувалось? Бо він хоча і політолог, але журналіст з нього теж неабиякий.

   Політикою я почала цікавитися десь півроку тому. Але за цей час вона якоюсь мірою стала для мене болючою темою. Іноді їй дивуюся, співчуваю, переживаю через неї, з неї насміхаюся. Іноді вона мене дратує.  Заангажованість, джинса, підкупні люди, продаж ідеї за гроші… від всіх цих речей хочеться блювати. Бо все те, що говорять про владу пенсіонери в тролейбусах, сидить у печінках.

   Ближче моїй душі поезія. Вона завжди приходить у ті моменти, коли в душі лютує буревій, виливає щастя та розчарування на папір, заспокоює, надихає жити далі.

   Я дістаю нову книгу і зачаровано переглядаю. Вісім тролейбусних зупинок. Рівно стільки мені залишається їхати і точно так називається збірка текстів, яку я тримаю в руках. Яскрава обкладинка, яка не може не привернути увагу. На ній — імена восьми молодих поетів: Інна Матковська, Василь Тігай, Ілля Парпауц, Іван Добруцький, Андрій Тужиков, Любомира Воєвідка, Анастасія Красиловська, Антоніна Аністратенко. Точно в такій послідовності поезії авторів розташовані у збірці.

   Ідея зробити антологію текстів виникла спершу у Івана. А Андрій разом із Любомирою (засновники міждисциплінарної творчої групи «Тролейбус») взялися втілювати її в життя. Спочатку думали робити електронну книгу, оскільки вартує вона менше й на диск можна вмістити сотні текстів.

   Але видали таки на папері. Обкладинку робив усім добре відомий у Чернівцях практик новітніх медіа Вадим Міський (він же допоміг із видавництвом), макет — Андрій Тужиков. На створення  пішов тиждень. Фінальний варіант півдня доробляли в онлайні. За словами Вадима: «В  цілому — як і будь-якому виданні — тут в оформленні має бути трішки душі, трішки естетики, трішки нестандартності. Але, крім того — це поетична збірка, і це друзі. Значить, всіх цих елементів має бути — відповідно — більше. Я думаю, це дуже символічна назва — "8 тролейбусних зупинок". Вона може викликати багато алюзій, проте хочеться щоб матеріалізовувалися лише позитивні. Наприклад, щоб ця «зупинка» для кожного з авторів стала навпаки — початком відліку визнання у світі Великої Поезії. І, звісно, я сподіваюсь, що світ побачтить ще не одну їх збірку — як колективну, так і персональні".