Головна » 2011 » Липень » 19
  Сьогодні життя без сучасних компютерних технологій, інтернету… важко уявити. Це все створювалося для отримання вільного часу, часу для саморозвитку. Але сучасна молодь цей дорогоцінний час використовує для створення власної віртуальної реальності.
    Життя в інтернеті сьогодні прийнято за норму і необмежене у віці."Люди починають створювати віртуальну реальність, яка не просто не належить присутності, а є альтернативною і присутності, і відсутності. Події, які мають місце у віртуальному середовищі, втягують у себе як існуючі, так і неіснуючі речі. Основними властивостями віртуального простору, сформованого інформаційними потоками, є мінливість, симуляційність, знеособленість, поверховість людських контактів, принципова відкритість, антиієрархічність, децентрованість, мобільність".
  Соціальні мережі-не лише засіб комунікації,а й новітня шкідлива звичка.Вони давно вже перестали бути тільки корисними.А й починають приносити шкоду.Основними причинами втечі з реального життя у віртуальне є страх - неможливість самореалізуватися. Страх перед цим змушує відмовитись від жорстокого світу людей, аби поринути в ілюзію, де легко завоювати авторитет і стати героєм.
  Люди бояться реального життя і тікають у вірт ... Читати далі
Категорія: Статті на довільні теми | Переглядів: 903 | Додав: Нікуся | Дата: 19.07.2011 | Коментарі (0)

Завжди позитивно ставилася до критики. Бо вона була стимулом в досягненні цілей. А сьогодні переконалася, що бути критиком – це майстерність. Я працювала дійсно з талантами. Вони мене надихали на створення нових проектів і завжди підтримували. А їх критика була завжди вчасною та справедливою. Ці люди говорили тільки правду. Сьогодні ж я почула те, що просто «розтоптало мене вщент». Це так боляче, коли ти так багато робиш, а найголовніше вкладаєш всю душу у справу свого життя, а хтось - «гвіздок» великого механізму - руйнує це все в одну-єдину мить. От і висновок: інколи за спробу здійснення своєї мрії отримуєш «словесний ляпас». І це настільки ранить душу, що тяжко просто бути собою, посміхатися та радіти життю. Життя заповнюють події (продовжую працювати над здійсненням мрії) і все ніби минає. Але коли знову залишаєшся сам на сам зі своїм «Я», стає неймовірно тяжко на душі.
Категорія: Статті на довільні теми | Переглядів: 704 | Додав: Нікуся | Дата: 19.07.2011 | Коментарі (0)

  Я иду по улице не моего города, и люди все такие не знакомые. Вглядываюсь внимательно в витрины магазинов, дома, хочу идти завтра с видом, что я тут все знаю, как будто я тут живу сто лет и мне знакома каждая трещина старой пятиэтажки, как будто привыкла к этой сырости в подъезде, вырывающеюся из подвала этой вони, наверное, это и есть запах старости. И этот вид из окна на сад... За ним сквер, засаженный тополями. Может, каждый июнь моя квартира была полна пуха, а я представляла, что живу на пушистых белых блоках. И в принципе все могло бы быть так, если бы не мерзкие слизняки, которые каждое утро заползают в мой дом на запах сырости или старости - уже не знаю. Просыпаясь по утрам, иду на кухню, чтоб заварить крепкий кофе, смотрю под ноги, чтоб не наступить на этого скользкого толстого червяка. Но однажды я все-таки наступила - мерзкий хруст, будто что-то лопнуло, желтая слизь растеклась по ноге, я закричала... мурашки по всему телу, ужасно противно, меня начало тошнить, минуту я просто стояла и не знала, что делать. В какой-то момент проскочила мысль сгрести все вещи и уйти из этой квартиры - навсегда…
   Я бы могла даже представить, что это мой город, моя среда, если бы не скучала за теми, кто там в моей прошлой жизни, теми, кого я так безжалостно оставила, не подумав ... Читати далі
Категорія: Статті на довільні теми | Переглядів: 643 | Додав: Нікуся | Дата: 19.07.2011 | Коментарі (0)