Студенти факультету історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ ім. Ю. Федьковича вже третій рік проводять чудову та яскраву акцію – «День української сорочки» – і пропонують вам долучитися до цього заходу 15 квітня. Одягніть у цей день вишиванку і так прийдіть на навчання. Акція має культурно-просвітницький характер та покликана привернути увагу українців до їх національних надбань, зокрема до автентичної вишиванки, яка стає все популярнішою не тільки в Україні, а й за її межами.

  Організатори планують сформувати список учасників та надати його для публікації в ЗМІ. Після проведення акції буде видано кольоровий журнал з фотографіями тих, хто її підтримав. Тож до 26 квітня є шанс надіслати на lukia87@list.ru (або передати на диску організаторам) як мінімум 2 фото учасників у вишиванках і коротку інформацію про групу, факультет, спеціальність, а також відповідь на запитання: «Чому вирішили долучитися до Дня української сорочки?» Журнал буде презентовано як подарунок у разі участі в ньому.

   Акція проводиться за підтримки обласного управління у справах сім’ї, молоді та спорту та благодійного фонду «Людина у Культурі». Підтримай УКРАЇНСЬКЕ!

 

   Дійство, традиційно проведене в гостинних стінах Чернівецького меморіального музею Володимира Івасюка, розпочалося відкриттям виставки "Відлуння перших пісенних кроків” – про резонанс, який викликали пісні видатного чернівчанина "Червона рута”, "Відлуння твоїх кроків”, "Я піду в далекі гори” та інші. Працівники музею зібрали багату експозицію, використавши зокрема велику кількість матеріалів, наданих родиною Івасюків. Серед експонованого – рідкісні фотографії зі зйомок кінофільму "Червона рута”, твори Левка Дутківського, ВІА "Смерічка”, Володимира Івасюка, Назарія Яремчука, листи, які писали В. Івасюкові його друзі, публікації журналів 1970-х років, платівки з першими записами найпопулярнішої пісні композитора, а також сучасні компакт-диски.

    Спогадами поділилися присутні на святі сестра митця, науковець Оксана Івасюк, композитор Віктор Рурак, художник Манолій Руснак, колишні учасниці ВІА "Смерічка” Зоя Маслова-Якубовська і Неля Труфин, перший заступник голови ... Читати далі

     Останнього тижня квітня в Інституті журналістики пройшла уже традиційна Журналістська весна. В її рамках відбулися заходи, які об’єднали теоретиків і практиків ЗМК, зокрема й міжнародна наукова конференція «Журналістика 2010: методологія досліджень у галузі соціальних комунікацій». На пленарному засіданні учасників привітав директор ІЖ Володимир Різун. Він виголосив доповідь «Соціокомунікаційний підхід у науці та галузі соціальної інженерії».

     У ході дискусій обговорювалися питання контенту ЗМК, дослідження аудиторії та інформаційних потреб ЗМК, сприйняття і впливу медіа, художньо-технологічних характеристик друкованих видань, форматів і типологічних особливостей друкованих і електронних ЗМК, дослідження ефективності реклами, діяльності служб із зв’язків з громадськістю, ефективності організації політичних кампаній та іміджмейкінгу, узагальнення світового досвіду наукових досліджень ЗМК.

    Також в рамках конференції пройшла презентація видань Інституту журналістики. А після завершення дискусій бажаючих запросили відвідати тренінг-марафон для журналістів-практиків. Особливу увагу привернули такі теми тренінгу:

- Сучасні методи подачі інформації в тележурналістиці;

... Читати далі

    30 березня ранкове телешоу «Підйом з Nescafe» знімали у Чернівцях. Ведуча Оля Фреймут на Буковину приїхала разом із зіркою української «Фабрики-3» Василем Нагірняком. На Театральній площі, де відбувалося дійство, зібралося чимало дівчат-фанаток молодого виконавця. На їхні прохання Василь під час рекламної паузи на телеканалі «Новий» виконував свої пісні.

    У вікторині про рідне місто жителі Чернівців установили рекорд, бо найшвидше давали правильні відповіді. Родзинкою телешоу в Чернівцях став конкурс наречених. Дівчата, одягнені у весільні сукні, брали участь у конкурсі на звання кращої нареченої для кумира всіх буковинських підлітків В.Нагірняка. До слова, ведуча теж була у весільному вбранні. Та попри все Василь наголосив, що для того, аби одружуватися, він ще занадто молодий. Завдяки тому, що зйомки йшли наживо, охочі могли поспілкуватися з С.Притулою та О.Педаном.

      18-19 березня «табуретники» гостювали в Чернівцях.

     Приїхали вони на запрошення Профспілки студентів ЧНУ ім. Юрія Федьковича. Організатор проекту «Табурет» Леонід Кантер привіз фільми про подорожі учасників проекту. Йшлося про їхні мандрівки світом. Мета їхніх подорожей – поставити табурет на березі океану. Три стільці вже встановлені на Атлантичному, Індійському та Північно Льодовитому океанах. Четверта подорож стартує 27 березня і повинна закінчитися у Південній Америці, де встановлять стілець на узбережжі Тихого океану.

    Автор проекту сподівається, що триватиме подорож 1 рік і закінчиться фестивалем в Аргентині. «Тільки подорожуючи, ви зможете відчути, що таке свобода, і навчитеся цінувати все, що вас оточує» – стверджує найекстрeмальніший та найоригінальніший мандрівник України Леонід Кантер.

     На зустрічі зі студентами Л.Кантер та його нова команда розповідали про цікаві та захоплюючі випадки, що траплялися з ними під час подорожей та рекомендували спудеям взяти свій «табурет» і піти світ за очі. 18 березня опісля перегляду двох фільмів учасник проекту «Табурет» Роман та фронтмен гурту «Тінь Сонця» Сергій організували спонтанний джем-сейшин, на закінчення вечора студенти ЧНУ навчили гостей танцювати бельгійської по ... Читати далі

«Я зі своїми приятелями живу тут недалеко. Нещодавно Михайла підвищили, так ми перебралися до кращого райончика, — розповідає юнак на вигляд років 20-ти, хоча насправді йому всього 15. — А ти точно не з міліції? Якщо покажеш своє посвідчення журналіста, може тоді, в якомусь кафе за чашкою чаю з пирогом, я тобі щось розкажу...»

Влад відноситися до нового типу безпритульних дітей, які збиваються у групки від 5 до 10 осіб і знімають квартиру, головним критерієм вибору якої є наявність ліжка. Працюють вони, частіше за все, на будівництвах або вантажниками. У голодні вечори вони звертаються до соціальних служб, замовчуючи про своє місце проживання. Згадуючи про своє «вуличне минуле», хлопчик здригається: вічне відчуття голоду, холод, дискомфорт, труби в підвалах, що протікають, страх, що «чистка» вулиць буде саме сьогодні, а потім знову дім. Із своєї сім’ї Влад пішов не через бажання вдихнути свободу на повні груди, а тому, що так склалися обставини: там живе вітчим, з яким можна спілкуватися лише в присутності матері. А варто їй піти на роботу, починається «дідівщина». У притулок, де йому, в принципі, подобалося, також не хочеться йти, тому що там його знову направлять чи то додому, чи то до інтернату. А тут ти сам собі господар і чесний громадянин своєї країни. «Нещодавно ми взяли до своєї компанії дівчину, їй 14 років, — далі розповідає Влад. — Вона була на четвертому місяці вагітності від ... Читати далі