21:54 В пам’ять про Анну Дущак | |
Минуло півроку, як відійшла у вічність відома українська письменниця Анна Дущак. Жінка, чиє життя обпалила невиліковна хвороба, стала символом мужності, здатності протистояти, здавалося б, очевидній приреченості. З того болю і надії постали вірші. Любов і прощення, милосердя і невимовне блаженство слова… До таких прихильна творчість. До тих, хто дихає любов’ю, хто благословить це життя з висоти життєвого випробування, хто знає ціну радощам і сльозам, хоча й живе в світі обсягом в чотири холодні стіни... Вірші Анни Дущак, її улюблені мелодії, спогади друзів об’єднали цими днями шанувальників її творчості. Вечір пам’яті не залишив байдужими нікого з присутніх. Викладачі і студенти університету зібрали 1 000 гривень на пам’ятник письменниці. Він буде споруджений у її рідному селі Тисівцях на Сторожинеччині. Анна Дущак – авторка збірок «Дивоквіт любові» (1992), «Спитай себе» (1994), «Понад вечірнім Дереглуєм» (1998), «Любов я росами розтрушу» (1999), «Любові стиглий колос» (2004). Вірші перекладені англійською та італійською. Друкувалися у періодиці США, Канади, Австралії, Італії. Її твори стали піснями (покладені на музику композиторами Мар’яном Гаденком, Миколою Сафоновим, Віталієм Свиридом, Леонідом Затуловським, Ярославом Злонкевичем, Віктором Рураком, Кузьмою Смалем та ін.). З 2003 року – член Спілки письменників України. 2007-го нагороджена всеукраїнською премією «Жінка ІІІ тисячоліття». З 2008-го – «Заслужений працівник культури України». Лауреат премії імені С.Воробкевича (2009).
| |
|
Всього коментарів: 1 | |
| |