17:03 Проституція - звичайна професія? | |
Про найдревнішу професію – проституцію написано масу статей і заміток. Більшість з них – однобоко, з викривленням фактів і подробиць, спрощеним розумінням цієї делікатної проблеми. Справді, ми всі нібито знаємо, що собою являє проституція та жриці кохання. У всіх перед очима затерті стереотипи: часто неохайні, в лосиних штанях та з голим пупком моложаві жінки, які часто сприймаються, як дівчата торгують власним тілом та здатні за двадцятку ( звісно, що євро) зробити все, що хочеш. Тусуються такі красуні на так званих «панелях» чи «стометрівках» (скільки ж уже в народі придумано назв цим місцям!). Чому про цю проблему заговорили з новою силою, неважко здогадатися: економічна криза, масове безробіття змушує жінок, хоча не завжди це тільки соціально незахищені верстви населення, шукати альтернативи та шляхи отримання грошей. І хай кажуть, що легких! Ні, насправді це важкі, ненависні купюри, за допомогою яких багато хто виживає в наш час. Але постараємося відкинути емоції, особисті переконання та об’єктивно подивитися на ситуацію, яка зараз представлена в нашому рідному місті Чернівцях. І якщо хтось ще не відає, то наша область посідає шосте місце в Україні, де процвітає сутенерство та проституція. Варто зазначити, що однією із причин стрімкого поширення проституції є м’якість законодавства України. Адже в Кримінальному Кодексі, з відміною статті, за якою проституція підпадала саме під таке покарання залишили лише сутенерів та звідників. Жінки легкої поведінки за своє ремесло відповідають адміністративними стягненнями в межах 200 гривень. Але хіба це сума, коли заробляють незрівняно більше?! Інколи закрадається думка, а чи не мають якийсь зиск з секс-бізнесу наші представники Феміди та влади?! В тому, що це саме бізнес, сумнівів не виникає. Чітко сформована ієрархія серед самих жриць кохання: від найнижчої ланки, яка поширюється на ті ж «панелі», дешеві бари та вокзали, до вищої, які працюють в готелях, саунах, елітних клубах. Ну і звісно особи жіночої статі, які обслуговують ВІП - клієнтів. Отримати доступ до таких можна лише вийшовши напряму на сутенера. Оплата відповідна.  Але я спробував дослідити саме ту, найнижчу ланку ієрархії та зрозуміти причини, які штовхають жінок на такий крок. До честі нашої доблесної міліції, слід сказати, що мені не вдалося одразу виявити цих сумнівних панянок. Зокрема, в районі готелю «Черемош» їх взагалі начебто немає. Прикинувшись туристом, який хоче спробувати місцевої «полунички», розпитав водія таксі, де можна знайти повію. Той спочатку знітився, але переконавшись, що розмовляє із туристом пішов на контакт. Він розповів, що біля готелів їх майже немає, бо міліція розганяє та слідкує за порядком. Порадив шукати в районі залізничного вокзалу, що на вулиці Гагаріна. Година була вже ближче до дев’ятої вечора. З твердими намірами дістати інформацію направився в бік вокзалу. Принагідно згадалося, як раніше один знайомий розповідав побачену ним картину: біля двох пристойно вдягнутих дамочок, з короткою стрижкою та шкіряних штанях зупинилося авто. Не виходячи з машини, вигукнули: «Працюєте?» Зрозумівши, що не помилилися адресою, відкрили двері і одна із панянок миттю гайнула в автомобіль. Підходжу до бару « У Петровича », де замовляю собі улюблену кока-колу, і поринаю в невимушену атмосферу. Згодом всередину заходять двоє молодих не то жінок, не то дівчат і присідають неподалік за столик. Одна з них розмовляє з продавцем. Стає зрозумілим, що вона частий гість в цьому закладі і знає більшість персоналу. Отож, не потрібно бути великим психологом, щоб збагнути: що ці двоє молодичок із фарбованим волоссям та в шкіряних куртках є представницями найдревнішої професії. Згодом переконуюся в цьому остаточно. До бару заходить чоловік, напевно, щойно із потяга, бо з великою сумкою для речей. Одна із дівчат миттю підсідає до нього, а через деякий час вони обоє покидають приміщення бару в пошуках, напевно, кращих апартаментів. Залишившись наодинці, інша починає роздивлятися в різні боки та, як здалося, також шукати собі клієнта. До слова, варто сказати, що я навмисне одягнувся якомога солідніше в той вечір. Розуміючи, що можу втратити можливість поспілкуватися з цікавою для мене дамою, швиденько йду на контакт з нею та присідаю поруч. Представляюся студентом університету, якому дали завдання написати твір про проституцію та скласти психологічний портрет повії. Посміхнувшись, сусідка запитала, чи я випадково не з міліції. На щастя, я насправді навчаюся на заочному відділенні і мав при собі студентський квиток. Переконавшись, що вона має справу із студентом, співбесідниця заспокоїлася та спитала в мене чи буду повністю заглиблюватися в дослідження цієї теми на практиці?! Зрозумівши до чого це вона, відповів, що для складення психологічного портрету вистачить і відвертої розмови. Вона тут же сказала, що розмова буде коштувати мені сто гривень. І це ще зі скидою, зважаючи на бідність сучасного студентства. Співбесідниця представилася мені Міленою, своїм псевдонімом. – Більшість з нас ніколи не використовує в розмові справжнє ім’я. Не хочемо, щоб хтось з близьких чи знайомих дізнався про те чим займаємося, – розповіла Мілена. – Чи подобається мені це ремесло? Ні! Ставлюся до цього, як до звичайної роботи, після якої приходжу додому, миюся та вмикаю телевізор ( важко порівняти таку роботу із працею столяра чи вчителя). Відвідувачка бару розповіла, що сама родом із Тернопільської області. В Чернівцях опинилася чотири роки тому. ЇЇ сім’я була бідною, і вона за порадою подруги наважилася на проституцію. Щоправда, в Тернопіль їхати відмовилася – боялася, що її впізнає хтось із знайомих. Тому обрала наш обласний центр. – Мама думає, що працюю офіціанткою в ресторані, – продовжила Мілена. – Не хочеться її розчаровувати. В неї хворе серце і це не сприйме. Постійно пересилаю, чи привожу додому гроші на ліки, бо, крім мене, немає кому піклуватися про матір. Чому все не покине і не влаштується на нормальну роботу? Мовляв, вже втягнулася і складно щось змінювати в своєму житті. Гроші платять нормальні ( година коштує від 300 гривень), головне – не попадатися на очі міліціонерам, бо складуть протокол і доведеться платити штраф, а то й наразитися на розголос. Переді мною була молода і доволі симпатична дівчина. Те, чим вона займається ,в багатьох викликає спротив і осуд. Але це її шлях, її рішення. Кожен може по-різному ставитися до проблеми проституції, але зрозуміло тільки одне: вирішувати цю проблему потрібно всім суспільством. Адже щось зміниться тільки тоді, коли на ментальному рівні кожен усвідомить весь негатив найдревнішого ремесла. Та й матеріальні передумови не підживлюватимуть його. Олександр КОРКОІЛ
| |
|
| |
| Всього коментарів: 2 | |
|
| |
