Ми з Христею  поспілкувалися у літературному  кафе, де вона давно вже не гість. Багато хто знає, що молода письменниця  на пару з іншими колегами там часто  проводить літературні вечори, виставки, різного характеру дійства, на яких молоді таланти розкривають себе.

- Скажи, будь-ласка, чому саме Христя?

- Коли виходила найперша моя книжка, мені було 17 років і редактор просто порадила підписатися як Христя –маленька дівчинка… Але як бачите, з часом це не змінилося, я  так і залишилася Христею. Навіть мої студенти мене називають Христя Юріївна. 

- Ти готуєш зараз якусь нову книжку, чи проект?

- Десь так 3 рукописи у мене «висять» вдома, але я думаю, що найближчим часом вони не вийдуть і  на це є декілька причин. Криза - це само собою, але найголовніше: я хочу повністю пережити і  переосмислити ці книжки, щоб через кілька років не довелося шкодувати про написане. Наступні мої видання мають бути більш зрілими, для старшої аудиторії.

- А ти вже  про щось шкодуєш? 

- Так, на жаль, у мене є претензії і зауваження до моїх книжок, тому я стараюся їх ніколи не перечитувати і навіть вдома не тримаю. І хоч я не сильно захоплена тими своїми книжками, але все-одно вони як мої діти, я їх дуже люблю. Мені приємно іноді уявляти, що вони десь далеко поїхали, їм там добре і вони вже не повернуться. Такий собі пройдений етап, треба іти далі.

- Чим ще, крім  письменницької діяльності, ти  займаєшся ?

- Відео-поезія. Вже цілий рік ми з Сашком  Горським знімаємо кліпи на  власні вірші та вірші інших  молодих поетів, класиків. З таким  проектом ми їздили по всій  Україні, були в Росії, Варшаві. Нам там перекладали вірші і англійською, і російською, польською не перекладали, бо поляки розуміють нашу мову. Нещодавно ми були в Ужгороді на фестивалі «Березневі коти» - це фестиваль еротичної літератури, де ми демонстрували відео-поезію. У рамках фестивалю проводяться виставки фотохудожників і митців пензля, читання віршів та прозових текстів (іноді з музичним чи відеосупроводом), бодіарт, літературні слеми, тематичні вечірки з міксами ді-джеїв-cicarrones-ів. Цікавими є фестивальні флеш-моби. Можливо, скоро навіть вийде книжка «Березневі коти» і я буду одним зі співавторів.

- А як редактори, читачі сприймають еротичну творчість, вживання ненормативної  лексики і подібні речі, яких не було у класиків? Чи бувають  з цим проблеми?

- Бувають непорозуміння… Кожен еротику сприймає по-своєму. В одній з книжок був лише маленький натяк на інтим, а редактор сказав, шо це якесь недолуге порно. Так само з нецензурною мовою: іноді вона виправдана для змісту, але далеко не всі це сприймають.

- Ти не відчуваєш себе часом якоюсь дивною, надто фанатичною, щодо творчості?

- Дивною, не схожою  на інших ні, не відчуваю, а от фанатичною, певно що так! От якби до мене спустився янгол і сказав: обирай - або дуже гарна сім"я, або література. Я б обрала літературу. Я не знаю, як можна жити, не читаючи, не пишучи, не думаючи ні про що важливе. Я переживаю навіть за те, що література може піти якимось не таким напрямком, чи зникне якась течія і мені не буде що читати. У мене просто істерика, коли бачу, що сучасний процес відходить. Не дай Боже зникне Емма Андієвська чи інші, яких так люблю. Я дуже боюся, що залишиться одна попса. Я її просто не переношу ні в якому з мистецтв.

- Чому віддаєш перевагу на телебаченні?