« 1 2 3 4 5 6 7 ... 12 13 »
 6 травня до Чернівців завітав львівський письменник Любомир Мирославович Дереш, якого запросила Катерина Барило. Перед творчою зустріччю з чернівчанами у кав'ярні "Меделін" автор відвідав Свято-Вознесенський монастир у Банченах. Наступного дня завітав в ЧНУ ім. Ю. Федьковича. На зустріч прийшло чимало молоді. Дереш за останніх 5 років отримав другу освіту, пов`язану із психологією, він навчався в Київському приватному університеті. Автор зізнався, що до 25 років здавалося, що життя - це сон: - З якогось моменту приходило питання, я почав їх роз'яснювати. Власне, після завершення роману "Трохи пітьми" взяв паузу. Зі своїм товаришем на прізвисько Вемежатко Бо поїхали в Тундру, мав нагоду побувати в Індїї. Та найбільше часу (понад рік) перебував у Єгипті. Автор каже: - Я не знаю рідної землі. Коли я приїжджаю до батьків, сумку не розпаковую до кінця, бо через декілька днів знову кудись від'їжджаю. В лютому 2012 року вийшов останній роман "Голова Якова", над яким автор працював 5 років. Пишучи роман, Любко Дереш в деякий момент відклав його на довгий час. Щойно з`явилася дружина, вона надихнула і він закінчив його. "Голова Якова" - це історія про композитора, який змушений робити те, чого він не хоче. Роман про продажність душі і про те, як з цього вийти, про виживання, сексуальніс
...
Читати далі
|
 Street workout зародився в Сполучених Штатах Америки. Там він називається ghetto-workout, оскільки найбільш поширений в чорних кваталах. В Україні популяризацію цього виду спорту розпочав житель Дніпропетровська, відомий на всю Україну Денис Мінін. Він — організатор Міжнародних змагань у своєму рідному місті. Ми любимо цей спорт і, слава Богу, що вийшло зібрати таку дружню команду — жителів Кам'янця-Подільського, об'єднаних однією метою — метою здорового образу життя і роботи над собою. Street workout дає змогу тренуватися в різних місцях, незалежно від ситуації та обставин. У цьому — його перевага і особливість. Street Workout, що в перекладі з англійської означає "вуличне тренування" — це один із нових видів молодіжного спорту, який поєднує в собі силові та гімнастичні елементи на турніках та брусах. Хлопці, котрі свій вільний час проводять на вуличних спортмайданчиках, називаються турнікменами. Для них Street Workout — це не лише захоплення, а й запорука міцного здоров’я, адже ні алкоголь, ні тютюн не можуть подолати бажання бути в чудовій формі. Чернівці не є виключенням, адже тут також проводяться змагання. 28 квітня на спортивному майданчику ЗОШ № 22 відбулись змагання зі Street Workout. У змаганнях
...
Читати далі
|
 Про все, що відбувається у нашій повсякденній метушні, описати в одній статті практично не можливо. Озирнувшись навкруги, ми бачимо безліч цікавих ситуацій та подій. Хочеться писати про все. У голові промайнуло чимало думок: про що все ж таки написати, щоб зацікавити нашого вибагливого читача. Нарешті чернівчани дочекалися весни. Ідучи по старовинних вулицях міста, люди із захопленням розглядають кожне деревце, кожну квіточку, все набуває нового життя. Одна з весняних подій, яка просто вразила місцевих мешканців, – це встановлення 58-кілограмової писанки у центрі міста. Дизайнерський витвір розфарбований у п'яти кольорах і вкритий давніми народними символами, які означають побажання добра та щастя на цілий рік.
...
Читати далі
|
 Може, слова тоді я забула, а може, букви переплутались. Не знаю… напевно ти підеш з мого життя, так і не довідавшись, що я тоді могла, але не сказала через брак слів у моїй голові. Ні, ви не подумайте, я можу висловити свою думку і навіть подискутувати на будь-яку тему. Та чомусь тоді, коли плакало небо і місяць жалісно дивився перехожим в очі, в мене раптом все пропало. Природна краса затамувала подих, гра почалась і ти, говорячи дивні не зрозумілі для мене слова, забрав у мене радість. Ти відібрав у мене мрію, яку я так довго плекала. Відібрав блиск у моїх очах. Я уважно слухала, як твої губи дорікали та принижували те, що інші довгими роками не можуть віднайти. Ти пішов, сказавши лиш: "ЗАБУДЬ”. Дивно, чому я тоді мовчала, чому стояла немов зачарована. Я не встигла знайти слова, які б наповнили мене легкістю. Напевно їх немає, а може я ще багато не знаю. Сотні перехожих дивилися у мої очі, навіть не підозрюючи, що під ними бережеться, яке слайд-шоу можна переглянути. Я, довго думаючи, зрозуміла, що можу тільки слухати… мені було важко дихати, але всім іншим людям було байдуже, у них своє життя і свої турботи. У той момент дуже хотілося просто поговорити з незнайомою людиною, сказати те, що ти міг почути, якби знав, що я також людина і маю почуття. Тук, тук, тук… серце почалося битись частіше, а думки наповнилися
...
Читати далі
|
 Всі люди біжать, спішать, метушаться. Але кожен у цій метушні прагне потрапити у солодке Минуле чи таємниче Майбутнє. Серед них була і я. …Того метушливого дня все було за планом «Як завжди». Крім однієї Каси – Каси надземної вищості. Саме тут, як виявилося, продають квитки в Минуле чи Майбутнє. І я до неї підійшла. - Добрий день! Це у вас квитки у Минуле? - Так, у нас! - Скільки квитків у вас було? - Три! - Скільки ви продали? - Два! - Скільки людей повернулись щасливими? - Нуль! - А чому так? - Та тому, що живучи Минулим, люди забувають про Теперішнє, без якого не існує Майбутнього! - А в Майбутнє квитки маєте? - Так! - І скільки вже продали? - Два! - А скільки людей повернулись щасливими? - Нуль! - А чому? - Тому, що дізнавшись своє Майбутнє, ви втрачаєте до нього цікавість! Люди перестають чогось добиватися! - І що з цього випливає? - Треба жити Теперішнім, творити своє Майбутнє і не поспішати. Все, що на вас чекає, від вас не втече! Після того я подивилась на світ іншими очима. У повсякденній метушні ми забуваємо дуже багато. Наприклад, про те, що усмішка здатна з
...
Читати далі
|
У кінотеатрі "Чернівці" за підтримки чернівецького відділення НСОУ "Пласт"
18 квітня відбувся прем´єрний показ фільму
"Срібна земля. Хроніка Карпатської України 1919-1939"
 Активісти Станиця Чернівці НСОУ "Пласт" в рамках святкування 73-ої річниці подій Карпатської України та 100-ліття "Пласту" запросили продюсера Тараса Чолія презентувати фільм "Срібна Земля" у Чернівцях. Він продовжує серію документальних стрічок про історію України.
Попередній - "Золотий вересень" 2010 р. - є хронікою про події в Галичині
1939-1941 років.
Дух Карпатської України передається за допомогою трьох сюжетних ліній: документальної, художньої реконструкції епізодів та інтерв´ю.
Режисер-Тарас Химич,
композитор-Любомир Соломченко,
звукорежисер-Роман Микульський,
науковий ко
...
Читати далі
|
 Думки студентів-першокурсників на тему "Якби я був редактором друкованого видання" Редактор – це практичний журналіст, тобто він є і редактором, і журналістом, і кореспондентом, і водночас читачем. Лупай Вікторія: Я б у першу чергу дотримувалася етичного кодексу. На відміну від відомих чернівецьких видань, наприклад, як «МБ», я не заповнювала б сторінок газети суцільною рекламою. Адже це дуже заважає читачам сконцентруватися на головному. Дутка Олександр: Якби я був редактором, узяв би на роботу студентів, тому що це дешева робоча сила. Скурту Аліна: Моє видання мало б культурне спрямування – матеріали про вистави і музеї, музичні новинки та концерти. Докієн Олександр: Я б запровадив гнучкий графік роботи. Колектив сформував би з молодих людей до 30-ти років. Моє видання мало б андеграундний характер. Менше реклами, але реклама серйозних фірм і підприємств, щоб дохід також був і займав не останнє місце. Можна взагалі без криміналу. Менше об’ємних матеріалів і більше фото. Чорнокоза Світлана: Проводилися б різні акції для заохочення працівників. Це був би стимул для кар’єрного росту. Дрига Артем: Якби я був редактором газети, то ця газета мала б шалений успіх
...
Читати далі
|
Щомісяця студент чекає того дня, коли отримає таку бажану стипендію...
На сьогодні вона дорівнює майже 600 гривням. Комусь ця сума здається достатньою, аби прожити. Але якщо ти приїжджий, і тобі потрібно оплачувати квартиру (а в середньому, щоб винайняти житло, потрібно не менше 500 гривень на місяць), а ще витрати на їжу… То чи така вже велика сума – 600 гривень? Добре, якщо допомагають батьки. Привезуть із села улюбленій дитині картоплю, банки з домашніми консервами... А якщо ти з іншої області й бачишся з родичами раз на місяць, а то й ще рідше? Треба економити, скажете ви. Це, звісно, потрібно робити, але коли поруч однолітки хизуються новими покупками, ходять по кафе та дискотеках, так важко утриматися від спокуси витратити трішки грошей на розваги. Адже студентське життя неможливо вважати повноцінним, якщо воно обмежене лише навчанням. А один похід на дискотеку може спустошити кишені на 300 гривень.
Отже, ми поцікавилися, чи вистачає стипендії студенту на прожиття?  Маргарита МЕЛЬНИКОВА, студентка ІІ курсу ЧНУ імені Юрія Федьковича факультету педагогіки, психології та соціальної роботи: – Стипендії мені не вистачає. Значну частину витрачаю на продукти, прогулянки з друзя
...
Читати далі
|
 У кожного в житті настає мить, коли лунає останній дзвінок у школі й відкриваються двері в доросле, самостійне життя. Постає питання: яку професію обрати, як визначитися зі свої майбутнім, як знайти себе в житті? Спілкуючись зі студентами, дійшов висновку, що молодь при обранні професії керується настановою батьків, друзів, родичів, а не власними амбіціями. Перед тим як обрати фах, за яким будеш навчатися, потрібно добре обміркувати, проаналізувати основні аспекти тієї чи іншої професії. Знайти свої плюси та мінуси, відповісти на запитання: а чи буду я отримувати задоволення від своєї роботи?
Психологи радять передусім пройти тест на профорієнтацію – це допоможе оцінити свої інтереси, риси характеру, здібності та можливості. Також необхідно дослідити ринок праці, дізнатися, які нині професії користуються попитом у роботодавців. Але найголовніше – визначитись, у якому навчальному закладі будеш здобувати освіту.
Ця тема для вчорашніх школярів вельми дражлива. Адже сучасна освіта диктує свої правила та закони. І далеко не завжди диплом престижного вузу – гарантія, що молодий спеціаліст знайде хорошу роботу. Крім того, свої корективи в ринок праці внесла світова ек
...
Читати далі
|
 Ви вмієте мріяти? Мабуть, вже і забули, як це. А пам’ятаєте безтурботні дні дитинства? Коли можна було мріяти про що завгодно – від малесенької дрібнички аж до польоту в космос. І скільки бажань літало у нашій голові! Ось зараз, у цю хвилину, хочеться великого шоколадного морозива, знаєте, того на паличці, або солодкої вати, яку продають на Дні міста. А через хвилину ви вже мрієте про двохколісний велосипед, такий, як у Валєрки з сусіднього під’їзду. А там, у Колі, ви побачили нову приставку, і вам уже більше всього на світі хочеться такої ж самої іграшки, бо тетріс – уже нецікаво і некруто, а ось «плейстейшин» - це вже зовсім інша річ. Ви приходите додому і цілий вечір набридаєте батькам словом «хочу». І, здається, список цього «хочу» ніколи не закінчиться. Правда, є одне дуже хороше свято. Називається воно Святого Миколая. Коли вам навіть не доводилось нічого випрошувати. Мама з татом самі запитували, що вам хочеться. Яке все-таки гарне свято! Так, щасливі дні безтурботного дитинства… Однак, не у всіх вони є. Наближаються різдвяні свята, і мимоволі задумуєшся над тим, а хто ж створює казку для тих, хто не оточений сімейним теплом? Хт
...
Читати далі
|
|
