Під тиском інформаційних технологій та засилля Інтернету ми поступово втрачаємо зв’язок із зовнішнім світом, втрачаємо жагу до «живого» спілкування. «Вконтакті», «Однокласники», – зараз майже не залишилося людей, які б не знали, що це таке, або не чули ці назви. Соціальні мережі вже стали невід'ємною складовою нашого життя. Чисельність аудиторії таких сайтів в Україні - мільйони. Точно підрахувати не можливо.

Давно пройшли ті часи, коли молоді люди знайомилися зовсім випадково. Наприклад, зіткнувшись десь у книжковому супермаркеті, порозкидавши книжки та під крики нестерпного продавця збираючи їх й одночасно усміхаючись одне одному... А потім разом, мило розмовляючи, прогулюючись вечірнім містом розповідали смішні історії...

Не буду лукавити, сказавши, що мене не зачепила залежність від соціальних мереж. Свого часу я також «підсів» на сайт «Вконтакті»... на якому спілкуюся до цих пір. Насамперед це зручно. Адже велика кількість знайомих та друзів, яких ти давно не бачив, або які перебувають в іншому місті чи навіть іншій країні мають змогу спілкуватися без якихось перешкод. Дійшло навіть до того, що, знайомлячись з новими людьми, або зустрічаючи старих знайомих, запитую не номер телефону, а ID ( ідентифікаційний номер сторінки).
Але, що означає Інтернет-спілкування для підлітків, для людей із нестійкою психікою та силою волі? Чи здатні соціальні мережі впливати на свідомість людини та перетворювати її на заручника та полоненого віртуального світу? Гадаю, що здатні. Аналогічної думки і психолог Валентина Криворучко:

– Молоді люди, в яких ще не до кінця сформований світогляд, можуть назавжди залишитися в світі ілюзій Інтернету та відеоігор. Для них віртуальні друзі чи кохані перетворюються у найближчих уявних людей, заради яких можна пожертвувати навіть рідними та близькими. Якщо проводиш на сайті більше двох годин на добу, то варто звернутися до психолога. Можливо, це вже перші ознаки залежності.

Але що ж тоді робити решті 75 мільйонів людей, які зареєстровані Вконтактах України та Росії? Невже всі вони трішки «не сповна розуму»?! Більшість з них в розпорядок дня вже традиційно включили перегляд вхідних повідомлень та нових світлин. Інші ламають голову над тим, щоб завантажити вдалі та цікаві фотоальбоми із останньої вечірки чи дня народження, а потім нервово переглядають коментарі та ведуть жваве обговорення того чи іншого фотознімку.

Якщо бути чесним та об’єктивним – лікуватися потрібно ледь не всім. Адже навіть той хто переконує іншого, що реєструється в соціальній мережі заради підтримки зв’язків із старими знайомими не до кінця визнає, що «собака, насправді, зарита набагато глибше». Контакти чи Однокласники вже давно перетворилися на деталь сучасного іміджу, на модний аксесуар в молодіжній тусовці. Людина, яка втягнулася в Інтернет-спілкування вже ніколи його не полишить. І ніколи не видалить свою анкету чи сторінку із найпопулярнішого сайту. Найпершою перешкодою цьому стануть його нові чи старі друзі, які оголосять бойкот, в результаті чого ти будеш змушений повернутися в онлайн.

 
А далі... Постійно оновлювати фото на аватарці, змінювати статуси, закачувати нову музику, переглядати фільми, ділитися враженнями, залишати відгуки на стіні знайомих... На все це потрібна маса часу, якого в нас ніколи немає. Ми вже не встигаємо пограти у футбол чи просто вийти на вулицю, щоб поїсти старого доброго морозива. Нам потрібен час на Інтернет... який чомусь завжди знаходиться... Смішно, якщо уявити, як найближчому майбутньому «золота» молодь буде ставити собі на мерседеси круті реєстраційні номери з написами не «Вася», чи «Толік», а номерами ID. А може не варто вже видавати людині паспорти, адже можна просто створити сторінку на якомусь модному соціальному сайті?!