26 квітня – чорний день в  історії України, адже рівно 26 років тому, відбулася катастрофа, яка за заподіяною шкоди не має у світі аналогів. За одну ніч, життя мільйонів чоловік змінилося у гірший бік. Тоді, ніхто собі не уявляв, що тридцяти кілометрова зона стане «мертвою». Замість жвавих жителів, дитячого сміху, гарної природи -  тут залишиться лише зруйновані ,пусті оселі та заросле дивними рослинами та деревами місто. Замість гарних спогадів людей, залишиться вічна тривога очевидців. Цю мертву тишу порушуватиме тільки звук автомобілів, які возитимуть туристів та бажаючих на екскурсію в зону страху та болю, в зону катастрофи.

Люди, які пам'ятають ту страшну весну, згадують це як страшний сон, коли у країні піднімається хаос, тривога, але ніхто не знає від чого, що сталося, держава мовчить, а люди, котрі проживали у радіаційно-небезпечній зоні, аж через  3 дні отримують допомогу. Всіх переконують, що аварія ліквідована, всі у безпеці, а насправді, наслідки аварії на ЧАЕС тільки починають проявляти свою шкідливу та отруйну силу. Ліквідатори та добровольці, не знаючи приписують собі смерть. Надалі, з кожним днем стане менше на сотні людей . Ось тоді всі зрозуміють, що приховувати вже немає чого. Все зрозуміло: «Україна у біді». Починаючи з цього часу у країні все частіше люди стануть нарікати на своє самопочуття, а жителі міст, які знаходяться поблизу Чорнобиля,  будуть бачити рослин, тварин вже не такими. Увесь цей шкідливий вплив відчує і інше покоління. І через 20 років кількість хворих зростатиме з кожним днем, адже це є катастрофа не однієї ночі, весни, а десятки років. І нехай зараз все позаду, усі шанують жертв, потерпілих цієї біди, але ніхто не забуде, чого коштувала одна людська помилка цілій нації. А люди, котрі це пережили, завжди у молитвах будуть просити, щоб такого жаху більше не було.

Ось минуло вже 26 років, але Чорнобиль як і був «мертвою» зоною  так і лишився, а спогади очевидців свіжі...

 26 квітня – чорний день, який перевернув життя в інший бік…