Навряд чи когось сьогодні можна здивувати черговим написом на будинку чи огорожі, і якщо незрозумілі літери, вимальовані десь на стіні в старому фонді ще подекуди викликають обурення свідомих громадян, то оригінальні та яскраві графіті вже давно органічно влилися в пейзажі індустріальних забудов. Козьма Прутков колись вчив дивитись в корінь, тож, послідувавши настановам класика і поспілкувавшись з одним із райтерів, розумієш, що все у них як у казці: є хороші, котрі беруть дозволи на розфарбовування гаражів, стін та огорож, а є і звичайні хулігани, які лише паплюжать репутацію вищезгаданих нецензурними написами на стінах та навіть на автомобілях патрульної служби.

«Кожен поважаючий себе райтер намагається розробити свій стиль, вкласти в малюнок певну ідею, частину свого світосприйняття. У кожного в голові свої комбінації кольорів, відтінків, текстур та переходів», − розповідає один із представників графіті культури (субкультури?).

Рейтери − це переважно молоді люди, віком від 15 до 21 року. Кожен з них має так званий скетч бук − спеціальну маленьку книжечку, яку завжди носить із собою і замальовує туди всі ідеї, які спадають на думку. Задуми втілюються в життя переважно вночі, на це йде близько 5-8 годин, тому взимку рейтера легко впізнати за сильно обвітреними руками та обличчю. Вирізняються вони і стилем одягу: це найчастіше реч ... Читати далі