Бути чи не бути? Здавалося б, звичне запитання… Шаблон… Завчена фраза… Проте саме такі думки виникають в практичній діяльності журналіста...
Розшифровую: мається на увазі – писати те, що цікаво тобі чи те, що вигадав редактор? Пам’ятати про власний стиль і навички, які здобула в університеті чи, як нерозумне молоде теля, слідувати порадам та настановам старших колег-журналістів? І останнє: а може взагалі забути про покликання і стати машиною з виробництва подієвих інформаційних заміток?.. А де розвиток?

        Пригадую, перший курс рідного університету. Можливо, прозвучить надто банально, та було як у казці. 13 вересня 2004 року… газета «Університетський вісник»… і моя перша публікація під керівництвом наших викладачів. То був результат двотижневого навчання на спеціальності «Журналістика». Ніхто особливо не перекручував моє розуміння «життєвих істин», які відобразила у матеріалі, відчувалася повага до мого почерку… В результаті, хотілося якнайкраще вчитися, аби виправдати довіру. Маючи півтора року робочого стажу у журналістиці, можу з упевненістю сказати, що дуже важливими при навчанні є практичні навички. Слід писати, критично оцінювати себе і прагнути досягти кращого. Як на мене, головне для журналіста - бути послідовн ... Читати далі