29 вересня у стінах ЧНУ ім.Юрія Федьковича відбулася зустріч 

із Галиною Тарасюк

  Галина Тимофіївна Тарасюк народилася у Вінницькій області, але навчалася в Чернівцях, де й провела більшу частину свого життя. Останнім часом проживає у Києві. Але каже, що наше місто більш комфортніше, ніж мегаполіс. Протуживши за "маленьким Парижем" 4 роки, поетеса каже, що ніби "повернулася на кладовище своєї молодості".

  Навчалася, бо письменник має бути вправний. Університет дав дуже багато знань. 32 роки пропрацювала в журналістиці.

Сідає писати о п´ятій ранку і пише, доки може.

  Зауважує: якщо зробити перерву, то можна втратити основну суть твору. Героїв і героїнь досліджує сама. Це і родичі, і знайомі, і прості народні образи. Пише про людей, для людей і заради людей. Каже, що натхнення приходить саме по собі, але є й проблеми, які не дають спокою, про які не можна не написати.

Митець завжди залежить або від грошей,або від ідеології.

  В наш час - і від одного, і від іншого. А писати про сьогоднішній час ще важче. Легше писати про щось ідеологічне, точно визначене. В радянські часи були якісь норми. І за більшістю сумує. Бо каже, що в зараз панує вседозволеність. Постійно постає проблема двомовності. Але українська мова, нація та духовність - це сакральні речі. І з цих проблем, святих і вічних, не можна робити бізнес. Боляче, що гине село, а нові технології отруюють наші чорноземи та воду.

Оберігає себе іронією і не зазнається.

Каже, що проста людина-така, як і усі смертні, а феміністкою через такого чоловіка, у якого"виборювала у  право сісти за комп´ютер”. Але коли маленький син, прийшовши в сльозах, сказав, що закохався, зрозуміла: все має бути на своїх місцях. Жінка повинна перш за все бути жінкою.