"Червона Рута 2009 - афера, яку розрулювали кияни" - саме так про цьогорічний ювілейний фестиваль "Червона Рута", говорить наш колега-журналіст Тарас Піц. Пропоную усім, хто хоче дізнатися про закулісні секрети і афери заходу прочитати його матеріал (подаю в оригіналі, як він звучав на радіо, нажаль без повних розшифровок інтерв'ю):

КОР: Ювілейна „Червона Рута”, про значимість і потрібність якої вже було сказано багато пафосу відбулася. За київським сценарієм у столиці Буковини намагалися зробити щось схоже на той вибух, який пролунав на всю Україну у 1989 році. Тоді, на порозі незалежності України фестиваль став своєрідним детонатором, що сколихнув від радянського застою всю країну, змусивши замислитись українців про майбутнє своєї держави і рішуче йти до його покращення. Тоді фестиваль запалив зірки Василя Жданкіна, Братів Гадюкіних, Тризубого Стаса, Віки, та багатьох інших. Марія Бурмака протягом життя часто згадує „Червону Руту” 1989-го, адже тоді її патріотичну налаштованість і відстоювання національних інтересів ледь не вигнали з Університету в Харкові, де на той час вона навчалася.

БУРМАКА: (Ділиться спогадами і очікуваннями від нинішньої „Рути”.

КОР: Тепер же дійство нагадувало радше „Свято для галочки”. З виділеного державою мільйону гривень столичні організатори фестивалю напередодні дійства отримали лише третину, тож орудували переважно коштами з Чернівців. Ярмарки, вистави, презентації дисків та фільмів, круглі столи, відкриття найбільшого в Україні розважального комплексу – усе це, та багато іншого відбулося на рівні. Але відгомін „Рути – 89”, патріотичний дух відчувався хіба що біля музею Володимира Івасюка, звідки починалася масова хода на Центральну площу міста, де 17 вересня, як і 20 років тому відкрився фестиваль. Проте й тут деякі політичні сили вдалися до самопіару, вийшовши із своїми прапорами. Але облишимо політику і зупинимось на самому конкурсі, котрий тривав у „Літньому театрі” парку імені Шевченка всі п»ять днів. Вдалі виступи у змаганні серед поп – музикантів буковинок Дани Цюрупи та Марини Тимофійчук журі помітило, та нажаль далі ніж дипломантами вони нестали. Після конкурсного виступу спілкуюся з Мариною Тимофійчук.

ТИМОФІЙЧУК: (Говорить про себе, про Руту і все-все-все.)

КОР: Менше слів – більше музики. Співає Марія Тимофійчук

(пісня Марії Тимофійчук)

КОР: Не просунулися далі ніж дипломанти не лише поп – виконавці, а і єдині рокери від чернівецької області – запальний гурт „Пестициди”. Ось що вокаліст формації Володимир Андрійчук думає про організацію фестивалю

АНДРІЙЧУК: Організація – повне лайно. О пів на третю в останній день результати не можна робити, вони повинні бути оприлюднені ще о сьомій ранку. Нам зателефонували, і сказали приходити грати. Ми з самого ранку тут під сценою, але виступити нам так і не дали. Це просто якась «Червона скрута». Я не розумію цієї безалаберності журі.

КОР: Не скажу що чернівчани були чимось новим у сучасній українській музиці, але ж і представники інших міст не показали кращого рівня. Незрячі брати Золотухіни з Луганська на мій погляд були єдиними, хто наблизився до рівня гран – прі першої „Рути”, котре тоді отримав Василь Жданкін. Саме після ях виступу глядачі повставали зі своїх місць, і аплодували їм стоячи. Проте „вдячне” журі дало їм у акустичній музиці лише третє місце. Коли брати вийшли на сцену на стадіоні, їм навіть не дали виконати пісню. Щоправда, Василь Ілащук пообіцяв посприяти їм у подальшій розкрутці на «першому національному». Аби переконатися, що майже незрячі Брати Золотухіни дійсно гарно грають і співають – пропоную послухати їх пісню. 

(звучить пісня Золотухіних)

КОР: Щодо інших переможців цієї „Рути” – то й тут є претензії – доволі відома київська співачка Млада, що посіла перше місце у номінації „інша музика” вже була дипломантом однієї з попередніх „Червоних Рут”. Та й взагалі змагалася вона з поп – виконавцями, а перемогла чомусь у зовсім іншій номінації. А ось відома столична „ДахаБраха” виступила взагалі після завершення конкурсу (ще в суботу його оголосили закритим), але чомусь у більшості своїй столичне журі (Нагадаю, Чернівці представляв лише засновник легендарної «Смерічки» Левко Дутківський) у останній момент зробило для неї вийняток. Як наслідок – перша премія у акустичній музиці дісталася саме їм. Вінницькі „Мартові” пройшли відбір, і навіть як переможці виступили на відкритті розважального центру „Панорама”. Проте у останній день взагалі випали зі списків переможців, і не отримавши жодної відзнаки засмучені поїхали додому. (прим.авт.: Як стало відомо вже після підготовки матеріалу (і нам, і гурту "Мартові"), їх таки врешті вирішили додати у список переможців на офіційному сайті "Червоної рути", чому ж не запросили на гала-концерт і не дали диплома?...)

Та й володарі гран- прі – київський „Солома - груп”, що також виступив поза конкурсом, теж переміг доволі сумнівно. До слова – мама вокалістки гурту Соломії Мельник – Ольга Мельник сиділа в журі, як і два її дядьки – Мирослав Мельник та Анатолій Калініченко. А Соломійчин тато взагалі директор фестивалю Тарас Мельник. Що ж, як-то кажуть „Свій, до свого, по своє…”

Щодо інших відкриттів фестивалю – приємне враження залишили «Верховна Зрада» зі Львова, що виконує шумово – гітарний індастріал і співає про Бруно. Одноіменний фільм, українські можновладці від культури заборонили до показу в Україні. Запам’яталися фолькові «Телері» з Києва із прикольною піснею про бункер край села, коломийський «Нейроз», під час виступу якого художник на сцені малював картини, тернопільські «Зелені сестри», котрі на дивних інструментах грають музику майбутнього, та і виглядають у сценічних костюмах немов іншопланетні гості.
Багато хто, як наприклад івано-франківський гурт «Франшиза» почувши що номери у готелях потрібно знімати за власний кошт взагалі до Чернівців не доїхали. Воно й зрозуміло – де і за що дванадцятьом учасникам гурту, що ведуть неформальний спосіб життя мешкати? Бомжувати?
А ось позиція Сашка Положинського, котрий фестивалів у Чернівцях 4 дні, і за цей час встигнув кілька разів виступити з Тартаком, а кілька разів – побувати у шкірі ведучого щодо фестивалю наступна:

ПОЛОЖИНСЬКИЙ: (Про фестиваль і таке інше)

КОР: Друге місце у номінації „Рок – Музика” на „Руті” розділили між собою івано – франківські „КораЛЛі” та київський „Полікарп”. Обидві ватаги мають хороші перспективи стати відомими зірками у майбутньому, адже і тепер є доволі популярними у певних колах. Спілкуюся з вокалістом останніх – Валерієм Гладунцем, котрий вже має досвід проведення схожих фестивалів.

ГЛАДУНЕЦЬ: (Говорить про Руту)

(пісня гурту ПоліКарп)

КОР: Вголос та публічно про проведення ювілейної "Рута" у Чернівцях почали говорити усього за місяць до початку дійства. Чому влада та організатори так завзято приховували від громадськості цю подію стало відомо тільки тоді, коли почали святкувати. Воно й не дивно – на ці ж самі дні у місті припадало ще відкриття найбільшого культурно – розважального центру в Україні та проведення найбільшого в Європі мотокросу. 
Тому і не дивно, що усі події перемішались і десь навіть затьмарювали одна одну. Офіційне відкриття фестивалю відбулось 17 вересня: саме в цей день 20 років тому вперше відбулась "Червона Рута" 
Два великі концерти, що відбулись у Літньому концерті, а саме концерт патріотичної пісні «Незламні» і «Українці всіх країв – єднайтеся» зібрали дійсно велику публіку, Тоді, коли у першому патріотичні і Івасюкові пісні співали «Тарас Компаніченко та «Хорея Козацька», «Плач Єремії», і ще кілька потужних команд, то у другому окрім діаспори було і безліч «лівого» люду. Не було, наприклад Сестрички Віки, котра засвітилася з «Братами Гадюкіними» ще у 89-му, що зараз мешкає у США, натомість потішили відвідувачів Юліан Кутастий та Павло Федишин з Америки, Люба Білаш з Канади, і ще декілька таких, що вже давно за кордоном не мешкають. Прикро було, що навіть голос «Рути» Тарас Петриненко надав перевагу не Чернівцям, а Мюнхену, де грошенят за концерт більше платять… Свого часу фінансові проблеми, пов’язані із „Рутою” були і у відомого „Танка На Майдані Конго”, тож можливо пан Тарас цілком має рацію. Спогадами ділиться вокаліст ТНМК Фоззі

ФОЗЗІ: (Розповідає, як ТНМК кинула дирекція фесту)

КОР: Що ж, спочатку Танок зробив Руті справжній Хіп – Хоп, а потім і Рута відповіла йому в лапках сторицею 

(Лунає шматок пісні ТНМК „Зроби мені Хіп – Хоп”)
 
КОР: Через 20 років вже без жодних проблем можна було придбати значки з часів першої "Червоної рути-1989", які просто таки чудом збереглись. На одному з них зображено символ першого фестивалю - сама червона рута, а ось на іншому написано гасло рок-фестивалю у 89 році "Кроком руш - Роком круш!"
Зірок тепер вже не лише всеукраїнської величини зібрав у останній день стадіон «Буковина», що здатен вмістити 20 тисяч людей. Окрім кількох переможців цієї «Рути» можна було побачити і почути Катю Чілі, Марію Бурмаку, Сестер Тельнюк, гурти «Крихітка», «Гуцул Каліпсо», «Мертвий Півень», «Плач Єремії», «Мотор»ролла», «Тартак», та інших переможців минулорічних «Рут». Серед них і добре знаний у Чернівцях Вінницький гурт «Очеретяний Кіт». 

КРІЛЬ: «Ми були перші в акустичній музиці у 2001 році, але все, що стосується моменту перемоги – звичайно я до цього ставився і ставлюся з гумором – розповідає очільник формації Роман Кріль. Я не думаю що є у творчості мірила рівня виконання, тому що виконання завжди поєднане зі змістом і передачею цього змісту, а зміст – він настільки різний, що робити з нього кращого чи гіршого – це, я вибачаюся, для мене було відчуття дурості. Ми росли разом, завжди переживали за «Червону Руту», Але сам принцип комсомольський «Хто кращий» - це дурний принцип. Ми завжди так вважали, тому наші перемоги були після концертів, коли ми створювали кола біля багаття, чи на сходах гуртожитків – грали і збирали купу класних музикантів. Це було для нас найголовнішим у «Червоній Руті». 

КОР: Ще за півгодини до заключного концерту на головному стадіоні міста вже не було де стати чи сісти. Приїзд Віктора Ющенка та екс-спікера Арсенія Яценюка простому люду загальні враження від дійства лише зіпсував. На стадіон, в деякі сектори, просто перестали пускати людей. Дозволили ж туди зайти тільки після того, коли політики покинули "Червону руту".
На фестивалі було присуджено антинагороди «Червоної рути» - премії імені Шарикова. 
У номінації «музика і кар’єра» премії був удостоєний наш земляк Ян Табачник. За відмову від української мови премію імені Шарикова присуджено Наталі Могилевській, котра заявила, що в Украні з покон віків говорили російською та Ірині Білик, котра у свій час заявляла, що в Україні треба співати лише українською, а тепер виконує свої пісні виключно російською.
Останніми на стадіоні виступали «В.В.». Під їх акомпанемент організатори і учасники виконали гімн України. Хтось з учасників посміхався крізь зуби – дуже вже дійство пафосно попахувало. Потім – феєрверк, і за кілька хвилин переповнений стадіон став порожнім. Позникали люди, а з ними і їх нечисленні жовто – блакитні прапори…
Чи залишиться "Червона рута" у Чернівцях, досі невідомо. Чи то перемовини стосовно цього і досі тривають, чи то фестиваль відбувся і тепер це вже мало кого цікавить. Але недоліки організації фесту і заангажованість журі змушують замислитись – чи потрібні такі конкурси взагалі? І чи потрібна настільки штучна і нав’язана столицею „Рута” Чернівцям, про необхідність повернення якої так багато сказано?

  Т. Піц, Радіо "Буковина", "СИМВОЛИ" – 25.09.09