Країна, політики і бізнесмени якої не читають книжок, приречена на загибель.

Не секрет, що літературно-художні і науково-популярні часописи, які за роки радянського режиму готували духовний ґрунт незалежності, у суверенній Україні полишені на виживання. Колись читачі розкуповували «Дзвін», «Дніпро», «Вітчизну», «Пам’ятки України», між рядками яких прочитувалось багато вільнодумства. Зараз їх мало хто передплачує чи купує. Традиційні передплатники, а це переважно художня і наукова інтелігенція, медики, учителі, студенти, знаходяться в далеко не кращих матеріальних умовах. Майже не отримують «товсті» журнали й бібліотеки – не вистачає мізерних коштів, виділених з місцевих бюджетів. Навіть у Науковій бібліотеці Чернівецького університету на полицях скромно туляться лиш поодинокі минулорічні примірники. У кіосках майже забули, коли востаннє продавали ці видання. Колись редактор «Дніпра» Микола Луків в інтерв’ю газеті «День» сказав: «І справа не в тiм, що літературно-художні журнали вичерпали себе. Суспільству вони потрібні. Друкувати є що. У редакціях зібралися матеріали, які якраз би й допомогли національній ідеї. Але замість пріснопам’ятної ідеологічної спрацьовує цензура фінансово-економічна: друкувати є що, але коштів для друку немає».
Річ у тім, що фінансове становище редакцій вкрай складне через відсутність державної підтримки (з Держбюджету не виділяється н ... Читати далі