Час від часу у кожного з нас виникає бажання перевірити себе, свої знання чи випробувати свою силу. У мене теж з’явилося таке бажання - і дуже вчасно. В останні дні реєстрації на ЗНО я встигла подати документи і отримати сертифікат про участь у тестуванні.

Зареєструвалася і знову поринула з головою у студентське життя. Готуватися до ЗНО, відверто кажучи, не було ані бажання, ані часу відповідно. На першому місці – сесія, яка тісно переплелася з днями тестування. Тож незручність,перша – співпадіння чисел здачі іспитів і ЗНО. Очевидно, на студентів зовнішнє оцінювання не було розраховано. Та й навіщо, якщо згодом з’ясувалося, опісля реєстрації на ЗНО, що випускникам, які закінчили школу до 2007 року, воно не потрібне. Хто би що не говорив, всі ми залежні від політичної ситуації в країні.

Українська мова. Іспит на пам'ять: перший. Приємно здивувало, що на порозі школи усіх спрямовували по аудиторіях. Не було можливості заблукати. Окреме спасибі організаційному комітету. По п'ятнадцять людей в аудиторії. Всі уважно слухають правила. 11:20 – почалося тестування у нашій аудиторії. Відкриваю зошит, переглядаю кілька перших завдань і розумію, що не все так легко, як мені здавалось на початку. Але я все одно спокійна, на відміну інших. Для когось це єдиний шанс вступити до ВУЗу, для мене – перевірка себе.

Здала бланки. Та виходити не хочеться, надворі періщить дощ. Моїх бажань не враховують міліціонери і виганяють на двір. За правилами, свій тестувальний зошит я можу забрати на протязі 30 хвилин, опісля закінчення відведеного часу. Час спливає, нас все не впускають всередину. Помалу починають виходити невдоволені вчителі, які чекають нас в аудиторіях, а ми надворі. Парадокс здавалось. За права своїх дітей заступаються батьки і вимагають впустити дітей всередину. Марно. І лише за 5 хвилин до закінчення мого терміну (а у декого він уже закінчився, адже почали швидше) впускають по кілька чоловік. Взявши свій зошит, який коштував мені стількох зусиль, питаю в міліціонера, чому усіх не пропускають. Відповідь я отримала достойну міліціонера, з притиском, цитую: «Взяла и вишла!». Ось відповідь на питання: «Звідки в молоді скільки агресії?».

Наступною стала географія. Тест не легший, але конкретніший. Здолала я його зусиллями не пам’яті, а логіки. Мушу зауважити, що на тестування з географії не прийшло багато зареєстрованих. Може  розчарувались після тесту з «української»? Цього разу, щоб не стояти у чергах, я залишилась до кінця відведеного часу, тож засвідчувала, що конверт з нашими відповідями добре заклеєний. У винагороду за таке довге чекання за партою зошит мені віддали одразу.

Мені на днях дадуть диплом, я ж чесно йду на тестування з історії України. Правила зачитали як-небудь, ніхто їх уже не слухав. Не вперше ж. Але почали виникати запитання в учнів щодо ручок, папок і таке інше. Як же ж вони попередні тести здавали? – крутилось у мене в голові. Під час тестування з одним хлопцем сталась цікава історія. Сидів він собі, розв’язував тести, аж ось перевіряючому (ті хто прибігали на кілька хвилин проштампувати наші сертифікати) не сподобалось, що у нього в кишені пачка  цигарок. Знову ж таки з криком примусив вийняти і забрав, хоча хлопець й пробував захистити свою річ. А хіба є положення про те, що мусить бути і чого бути не повинно у кишенях тих, хто здає тестування?

Пройшовши зовнішнє незалежне тестування, можна зробити наступні висновки:

-          не таке воно вже й незалежне - психологічного тиску не уникнути,

-          вартісними є не самі знання, а вміння думати і мислити логічно, бо по-іншому потрактувати наявність «закручених» питань з підтекстом не можна,

-       ЗНО треба вдосконалювати, бо тести повинні співпадати з навчальною програмою, а не з платними уроками в репетиторів, що «висять» на офіційному сайті.

Віталія Гузьо