Він – всемогутній. Знає найсвіжіші новини, збирає найпопулярнішу музику, переносить  у будь-який куточок світу, дає необмежені можливості жити так, як забажає найбурхливіша людська уява. Колись такі послуги міг запропонувати хіба-що Джин з чарівної лампи. Сьогодні – це Інтернет.
  Термін «комп’ютерна залежність» з’явився досить недавно, проте швидко здобув поширення у всьому світі. Як оцінювати таке поняття? Як чергову вигадку вчених чи реальну проблему, що становить загрозу суспільству? Про це, а також розвиток «комп’ютерної інфекції» у Чернівцях дізнаємось з уст мешканців міста.

  Зовсім недавно психологи почали бити на сполох: людство зіткнулося ще з одним видом залежності, яку варто розглядати разом з алкогольною та наркотичною. Скажемо більше, вона небезпечніша за всі попередні, бо розвивається набагато швидше і більше за всіх «заражається» нею найвразливіша категорія населення – діти та молодь – ті, хто є основою майбутнього будь-якої нації. Йдеться про залежність від комп’ютерів.
  Для того, щоб зрозуміти, що близька вам людина підхопила «комп’ютерний вірус», варто знати основні стадії його розвитку. Медики називають три етапи перебігу комп’ютерної залежності: перший – легке захоплення; другий – систематичне «просиджування» за комп’ютером; третій – власне залежність. Надмірне комп’ютерне захоплення не з’являється просто так. Його причинами найчастіше стають негаразди в сім’ї, конфлікти з друзями, проблеми в школі. Статистичні дані свідчать, що найбільше цією «хворобою» заражаються підлітки, вік яких дуже хиткий, і саме в цей час людина потребує допомоги від рідних. Якщо ж така допомога не надходить, підліток шукає самовираження у віртуальному світі. Трапляються випадки, коли дитина 4-5 років стає залежною від комп’ютера. В такому разі треба говорити про методи і культуру виховання. Не виключено, що й самі батьки можуть бути залежними. За таких умов скажемо одне: яблуко від яблуні…
  На розвиток комп’ютерної залежності вказують ряд факторів, які повинні насторожити батьків. Працівник медико-психологічного центру БДМУ Наталія Михайлівна Фордук радить розрізняти симптоми даної «хвороби» у двох аспектах. У психологічному плані комп’ютерна залежність виявляється за умов, коли дитина стає агресивнішою, втрачає відчуття часу, ігнорує будь-які буденні справи та домашні обов’язки. З погляду фізіології таку залежність простежують через розвиток зап’ястного тунельного синдрому, викривлення хребта, порушення зору, втрату апетиту, сонливість тощо.

  Сказати, що комп’ютерна залежність – це вірус, який косить усіх підряд, означає великою мірою збрехати. Можливо, через невисокий рівень глобалізації України в порівнянні з іншими країнами, можливо, через те, що наше молоде покоління не таке «втрачене», як про нього говорять, можливо, через інші фактори, результати проведеного опитування серед дітей віком від 7 до 16 років у Чернівцях засвідчили, що проблема комп’ютерної залежності існує, проте її легко можна подолати. Жоден із опитуваних не вважає себе інтернет-залежним. 7-річна Юля з радістю опановує «комп’ютерну мову»: «Я дуже люблю грати ігри за маминим комп’ютером. Але мені дозволяють робити це тільки надвечір і зовсім недовго. Якщо б я вибирала між тим, чи гратися на вулиці, чи за комп’ютером, то б вибрала комп’ютер, бо це мені цікавіше». 15-річний Михайло своє ставлення до інтернету змінив: «Раніше я міг цілими днями просиджувати в «неті», та зараз мені вже набридло. Кожен день там одне й те саме. Краще з друзями піти погуляти». 10-річний Олег з нетерпінням чекає закінчення уроків, коли можна прийти додому і ввімкнути комп’ютер: «Частіше за все «зависаю «вКонтакті», тому що там усі мої друзяки, з якими можна годинами спілкуватися». А от 12-річного Віталика не задовольняє такий відпочинок: «Колись я любив сидіти за комп’ютером вдома. Але тепер ми з хлопцями ходимо в інтернет-кафе. Моя улюблена гра – «Сounter strike», бо тут класна зброя і я люблю перемагати». 16-річна Віка вважає, що комп’ютер – це чергова іграшка, якою погрався і викинув: «Я не граю комп’ютерні ігри, тому що вдома не маю і не прагну мати комп’ютера. Користуюсь ним лише в школі на уроках інформатики».
  У кожного, як бачимо, свій підхід до відпочинку за комп’ютером, і не варто всіх ставити під категорію залежних від інтернету. Велику роль грає сила волі та виховання. Варто знати, що комп’ютерна залежність – це не цілком негативне явище. Поряд з недоліками вона має ряд «плюсів», які пов’язані насамперед із захопленням нерольовими іграми. Такі ігри розвивають логічне мислення, увагу, пам'ять, цілеспрямованість. Протилежною є ситуація щодо рольових ігор, більшість з яких у своїй суті містять жорстокість та насильство. Дитину затягує віртуальний світ, оскільки дає їй можливість відчути себе лідером, самодостатньою особистістю. В результаті інтернет-агресія переноситься у реальне спілкування.

  Все більшого поширення в Україні набувають різноманітні інтернет-клуби та кафе. Не виняток і Чернівці, де налічується з десяток таких закладів. Інтернет-клуби приваблюють клієнтів можливістю грати ігри колективно, цілком і повністю занурившись у віртуальний світ.
  Заробити сьогодні на інтернет-бізнесі можна досить непогано, адже година відпочинку в пересічному чернівецькому комп’ютерному клубі обійдеться вам не дешевше 5 гривень. При цьому однією годиною люди, які грають в інтернет-ігри, зазвичай, не обмежуються. Інтерес до гри, вважає психолог Наталія Михайлівна Фордук, триває до того моменту, поки ти не пройдеш її до кінця. В протилежному випадку тебе «затягує» все глибше і глибше ця гра. Тому цілком зрозумілим стає те, чому, заплативши за годину перебування в інтернет-клубі, його відвідувачі продовжують «інтернет-час» нерідко аж до закриття закладу або ж повного спорожніння гаманця.
  Хтось від цього страждає, а хтось має вигоду. Власники інтернет-клубів задоволені швидкими темпами комп’ютеризації суспільства і не вбачають у цьому нічого поганого. Більшість із них вважають, що комп’ютерна залежність – це просто черговий розумний термін чергового розумного вченого, який не має ніякого підґрунтя. Тому й, напевне, представники інтернет-індустрії міста не хочуть спілкуватися на цю тему. «Інтернет-залежність не є конкретною фізичною величиною, яка існує реально, тому й говорити про неї безглуздо», - вважає один із працівників чернівецького інтернет-кафе, який не захотів називати свого імені. Якби там не було, а те, що ніяких вікових обмежень щодо відвідування даних закладів немає, і те, що тут дитина виходить з-під пильного ока батьків, можемо констатувати точно.

  Культуру людини треба формувати з малих літ, і ставлення до Інтернету сьогодні одна із складових цієї культури. Найбільший вплив на дитину мають батьки, в руках яких знаходиться найпотужніша сила, яка здатна не допустити розвитку комп’ютерної залежності. Тамара Петрівна, яка бере безпосередню участь у вихованні своєї 7-річної внучки, старається якнайпильніше контролювати процес відпочинку дитини за комп’ютером: «Я дозволяю дівчинці пограти комп’ютерну гру 20 хвилин на день лише після того, як вона впорається із домашнім завданням та хатніми обов’язками. Користуватися Інтернетом поки-що не дозволяю. Все потрібно робити поетапно». Такий підхід є чи не найбільш вдалим, адже передбачає нормальний комп’ютерний розвиток дитини без будь-яких поганих відхилень. Наталія Михайлівна Фордук радить батькам обмежувати «спілкування» з комп’ютером для дошкільнят – до 30-40 хв. у день і для школярів – стільки ж двічі протягом дня. Варто допомогти знайти дитині корисне хобі, частіше гуляти з нею, відволікати увагу від комп’ютера не менш цікавими речами.
  У шкільний час діти залишаються без нагляду батьків, тому чималий тягар у вихованні падає на плечі вчителів. «Серед чернівецьких учнів проблема комп’ютерної залежності гостро не стоїть, - вважає директор гімназії №1  Віктор Миколайович Шиманський. – Безперечно, існує її загроза, тому з дітьми на дану тему спілкуються психолог та соціальний педагог. Неодноразово проблему обговорювали на батьківських зборах. У нашій школі є два комп’ютерні класи, години заняття в яких визначені навчально-виховною програмою по-різному для дітей різного віку». Віктор Миколайович вважає, що в майбутньому проблема комп’ютерної залежності постане лише для окремої групи людей, які не перебувають під контролем ні батьків, ні вчителів, ні своїм власним. «З такою «хворобою» можна легко справитися. Потрібна лише чітко продумана взаємодія сім'ї, школи та засобів масової інформації. Потрібне формування комп’ютерної культури», - підкреслив Віктор Шиманський.
  Медики пропонують створювати спеціальні заклади, які б орієнтувалися на лікування від комп’ютерної залежності. Центри такого типу існують сьогодні в Кореї та у Голландії. Україна таким закладом похвалитися не може. Існує лише одне відділення в одній із київських клінік, де вирішуються порушені проблеми. На рівні областей з «хворобою» борються психологи. «Поки-що немає потреби відкривати центр лікування комп’ютерно залежних у Чернівцях», - вважає Наталія Михайлівна Фордук. Фахова робота психолога зможе вберегти від трагічних наслідків, до яких здатна призвести комп’ютерна залежність.
  Диму без вогню не буває. Сьогодні ми спостерігаємо лише іскри, які розкидає «комп’ютерний вірус», і дуже важливим є не допустити пожежі.