Зрізане деревце, з якого здіймаються вгору кілька гілок, навряд чи комусь здасться унікальним. Особливо серед того різноманіття дерево-чагарникових порід, які представлені у Сторожинецькому дендропарку (їх аж 914 видів). І все ж воно має історичну цінність.

– Це "внучка” верби, посадженої самим Кобзарем, – розповідає завідуюча дендропарком Уляна РУБАН. – Як свідчать очевидці, коли Тарас Шевченко їхав на заслання у Казахстан, то в Україні на дорозі підібрав гілочку верби і посадив її у місці перебування покарання. Деревце прийнялося. Згодом його гілку передали у Стрий, а з верби, яка виросла вже у Стрию, – до Сторожинця. Три гілочки посадили у вигляді арки, проте з них "прижилася” тільки одна. З 1969 року вона росте у Сторожинці.

  Уляна Іллівна зізнається, що як деревина верба звичайна біла цінності немає.

– Спочатку вона мала аж чотири вершечки, але через сильні вітри та снігопади усі вони загинули: зламалися, замерзли, – каже жінка. – Довелося їх зрубати. Та, як символ невмирущості постаті Тараса Шевченка, з пенька вгору звелись нові гілочки. Обабіч них саме насіялось та виросло нове деревце.

  "Нащадки” сторожинецької верби вже ростуть на подвір’ях шкіл та культурних закладів столиці. 100 гілочок-саджанців заживцювали і передали киянам працівники Сторожинецького лісового коледжу, на території якого знаходиться дендропарк. Ще вісім виростили для себе. Їх планують посадити на місці старої верби, яку напередодні зріжуть.

– Поки не можемо посадити саджанці, бо вони ще маленькі, – ділиться завідуюча дендропарком. – Боїмося, що під час косіння хтось їх випадково скосить. "Стару” вербу зріжемо, залишивши тільки те деревце, яке росте біля неї. Обирали не нове місце, бо до старого вже звикли відвідувачі дендропарку. Під час екскурсій школярі та гості міста приходять сюди, щоб поглянути на "живого нащадка” Шевченка.

  На наш подив, "Верба Шевченка” (так її називають працівники коледжу і дендропарку) не вирізняється на фоні інших дерев. На ній немає таблички із відповідним написом. Вона не обгороджена та не облаштована лавицями.

– Боюсь, що, якщо встановити обабіч неї лави, верба довго не "проживе”, – пояснює Уляна Рубан. – Судячи з культури нашої молоді, вони зламають дерево і "обгадять” територію пляшками та недопалками. Крім того, дендропарк – не є парком відпочинку, а заповідною зоною. Його завдання – зберегти породи дерево-чагарникових порід, які зникають.

  Хоч за словами директора лісового коледжу, про Вербу Шевченка розповідають під час лекцій викладачі-дендрологи, насправді мало хто з опитаних нами студентів знає, що за деревце росте на території їхнього навчального закладу.

– Вперше чую про вербу, яка має відношення до Тараса Шевченка, – зізнається студент ІV курсу Михайло Маковський. – Ніхто про неї не розповідав.

  Не чув раніше про Вербу Шевченка і студент ІІ курсу Ярослав Варцаб’юк.

– Чув від викладачів, що таке дерево у нас росте, проте, де саме, – не цікавився. – додає студент ІІІ курсу Петро Попович.

Олеся ДЛУЖАНСЬКА

На фото - Шевченко Т. Верба. Картина намальована в засланні.