Досить часто, коли піднімається питання стосунків науки і релігії, згадуються темні сторінки Середньовіччя. В першу чергу це засудження Джордано Бруно та виконання вироку,який був йому винесений.

   На даний час більшість людей майже нічого не знають про судовий процес над Джордано Бруно,і навіть не цікавляться справжньою причиною його страти,задовольняючись спрощеною версією розуміння історії середньовіччя, згідно якої, невігласи у рясах спалили Бруно за наукові погляди, в основі яких лежав геліоцентризм.  Але такий погляд є далеким від істини.

   Народився Філотео Джордано Бруно 1548 року у місті Нолі біля підніжжя Везувію. 1563 року прийняв чернечий чин у домініканському монастирі Неаполя, де був похоронений Фома Аквінський. У 1576 році Бруно запідозрюють у єресі і він вдається до втечі в Женеву, а звідти в Тулузу. У кінці 1581 року Джордано переїжджає в Париж. Тут він привертає увагу короля Генріха ІІІ своїми публічними лекціями, серед яких і лекція «Про тридцять атрибутів Божества». Заручившись підтримкою короля,Джордано у 1583р. відправляється в Англію,де він публікує трактат «Пісня Цирцеї»,присвячений мистецтву пам’яті і також два твори «Роз’яснення тридцяти печатей» і «Печать печатей», в яких роз’яснюється мистецтво пам’яті як головний інструмент мага. У 1584 р. Бруно видає книгу «Вигнання торжествуючого звіра», де прославляє магічну релігію єгиптян, богослужіння яких було, на думку Філотео, поклонінням «Богу у речах».

   Далі Бруно сподівається на повернення «величної єгипетської магії», її моральні установи замінять середньовічний хаос і пророцтва здійсняться. Свідченням цьому є світло вчення геліоцентризму Коперника.

   Сам же Коперник на думку Бруно є лише його предтечею, оскільки останній відкрив усю повноту вчення. Таким чином, висловлюючи ідеї Коперника мовою магічних марновірств Бруно скоріше його компрометував ніж підтримував.

   Сам Джордано Бруно оголошує себе послідовним єгиптянином, він як і Цельс у полеміці з християнством, оплакує знищення християнами грецького культу натуралістичних богів і релігії єгиптян, посередництвом якої люди наближались до божественних ідей і «Єдиного» неоплатонізму. У творі «Великопісна вечеря» Філотео Джордано Бруно так описує себе: «… той, хто подолав повітряний простір, який проник у небо, пройшов між зорями за межі світу». Як бачимо, зайвою скромністю Ноландець не переймався. Однак професура і студенти Оксфордського університету описали образ Бруно під час його перебування в Англії не так казково. Йому навіть доводилося тікати,щоб не перпало «на горіхи».

   В 1588 р. Джордано відправляється у Прагу, де він перебував близько шести місяців. Тут знаходилась резиденція імператора Рудольфа ІІ, який зібрав у своєму оточені астрологів та алхіміків з усієї Європи для пошуку філософського каменя. Щоб привернути увагу імператора Бруно видає книгу під назвою «Тезиси проти математиків». В основі цієї книги лежить ідея торжества єгипетської релігії ,яка покладе край безкінечним релігійним війнам. Імператор за цю книгу нагородив Бруно грішми.

   У 1591 р. Джованні Монченіго запрошує Бруно у Венецію для вивчення у нього мистецтва пам’яті. Джордано Бруно незважаючи на усі небезпеки,які чекали на нього в Італії реагує на виклик. Ознайомившись із магічним світоглядом Бруно його слухач закриває у кімнаті і віддає під суд інквізиторам. Довгих вісім років тривало слідство. На певному етапі Джордано Бруно відрікся від усіх єресей у яких був звинувачений, однак в кінці-кінців Бруно відрікається від свого розкаяння і стверджує,що його вчення не є єретичним і ні в чому не суперечить католицькому віросповіданню.

   При цьому Бруно відстоював ідею переселення людських душ із тіла в тіло, а також переселення в інші світи. Піддавав сумнівам зміст та істинність християнських таїнств (найперше таїнства Причастя), іронізував над ідеєю народження Богочоловіка від Діви та ін.. Вже будучи в руках інквізиції Бруно проповідував,що хрест є насправді священним символом єгиптян, який християни нахабно вкрали. І взагалі, правильний хрест є не той,який християни ставлять на храмах, а той,що богиня Ізіда тримає на грудях.

   На жаль, до сьогоднішнього дня не збереглись детальні документи із слідства Джордано. Вони безслідно зникли під час військової кампанії Наполеона. Останній наказав весь архів відправити як макулатуру на картонажну фабрику. Однак із тих матеріалів,які збереглися чітко видно,що судили Бруно не як вченого-мислителя,а як біглого монаха, єретика і свідомого противника Церкви.

   Достеменно відомо,що інквізитори з великою неохотою виносили вирок, і всіляко схиляли впертого Ноландця до каяття, доказом цього є і затяжне слідство,яке тривало вісім років. Сам Джордано Бруно говорив, що інквізитори виносять йому вирок із більшим страхом ніж він його вислуховує.            17 лютого 1600 року Джордано Бруно було спалено на площі «Campo dei Fiori» у Римі.

Світлана Чорнокоза