За цим фактом була порушена кримінальна справа за статтею <<навмисне вбивство>>. Газета Василя Кліментьєва належить до поодиноких видань в Україні, які ніколи не підспівували жодній владі чи фінансовому угрупуванню.
<<Новый стиль>> від самого початку створювався заради захисту прав громадян, що зазнавали свавілля від корумпованих та криміналізованих представників державної машини: чиновництва, суддів, міліції тощо. За  публікаціями газети відкривалися кримінальні справи навіть тоді, коли злочинці вже починали святкувати свою перемогу. Десятки людей, які були у відчаї від несправедливості, вдячні <<Новому стилю>> і його головному редакторові за допомогу (із матеріалами газети можна ознайомитися на сайті www.noviystil.com.ua).
   Разом із цим зростала ненависть до Кліментьєва з боку тих, хто переконаний, що в Україні не лише економіку, але й закон, справедливість, порядок, державну владу та й саму Конституцію вже приватизовано. І слушний момент для їх помсти нарешті настав. Злочинці зорієнтувалися у ситуації і від самого початку були впевнені у своїй безкарності, тому діяли зухвало і впевнено. Вони не помилилися.
   Замість пошуку справжніх замовників та виконавців вбивства, вітчизняні <<пінкертони>> почали зволікати час. Вони прочісувати тисячі гектарів дна водосховища, на що було даремно витрачено мільйони гривень. Журналіста <<шукали>> в комп'ютерах його родичів та друзів. Цинічно поширювали чутки, що він, можливо, <<сам втік>>. Лише тоді, коли усі сліди вже було стерто, влада нарешті <<прозріла>> і погодилася з тим, що вбивство Кліментьєва пов'язане з його професійною діяльністю. І безсило розвела руками. Розслідування справи вже півроку як призупинено до знайдення осіб, причетних до вбивства.
  Однак ми, соратники Василя Кліментьєва, не можемо погодитися з тим, що після дев'яти років перерви в Україні знову почали вбивати журналістів. А тим паче з тим, що життя будь-якої людини тепер взагалі втратило цінність. Та найбільш прикро, що наш народ, як видається, змирився, погодився з такою ганьбою: мовляв, а що тут поробиш? Небайдужою залишається лише частина журналістів.
Звертаємося до вас із проханням підтримати меморіальну інформаційну акцію, присвячену роковинам нашого колеги, який загинув, відстоюючи наші з вами конституційні права на рівність перед законом, справедливість, свободу слова. Перешліть цього листа своїм колегам. І нехай кожен із нас пропустить крізь своє серце історію цього жахливого злочину. Давайте разом зробимо так, щоб кожен із нас запитав тих, хто обіцяв <<зробити усе можливе>> та <<тримати на контролі>>, про таке: <<Чи визнають вони своє безсилля перед зухвалістю злочинців, наругою над найсвятішим правом людини на життя>>. Давайте знов привернемо увагу громадськості до цієї суспільної рани, яка не
загоюється.