В Україні вийшов друком новий журнал – «Спільне». Назва не випадкова, адже його видавці прагнуть привернути увагу до спільних проблем та вирішувати їх із залученням якнайширшого кола людей, яких вони стосуються. Соціальне – саме те, що є спільним для всього суспільства та кожного зокрема, що так чи інакше торкається всіх нас. Презентація першого номера уже пройшла у Львові, Сімферополі, Запоріжжі, Ніжині, а нещодавно з ним познайомилися і жителі Чернівців. 

– Як виникла ідея такого журналу? Яка його концепція? – поцікавилися ми в редактора Анастасії Рябчук, докторанта кафедри соціології Києво-Могилянської академії.

– Проект зародився в онлайн-спільноті «Ліва думка», що об’єднує активістів суспільних рухів, – повідомила редактор. – Спочатку з’явився його онлайн-варіант commons.com.ua, де регулярно подавалися авторські тексти, передруки та переклади. Надалі ми вибрали соціальну критику, бо така ніша аналізу майже не заповнена. Звичайно, ЗМІ порушують соціальні питання, але вони не можуть досягти системності їх бачення і не здатні запропонувати комплексні шляхи подолання бідності, безпритульності, жебрацтва, кримінологенності загалом. Навпаки – нерідко саме вони подають жебраків, бездомних як загрозу решті членів суспільства (підпали підвалів бомжами, поширення ними туберкульозу  тощо). Врешті люди сахаються від цих нещасних, стараючись не помічати їх у своєму щоденному досвіді, черствіють, проходять мимо… Така пасивність дозволяє державі включити репресивний апарат проти нею ж породженого явища. Наші тюрми заповнені людьми, які не змогли знайти свого місця в соціумі. Вважаючи, що проблема потребує широкого обговорення, беремо на себе завдання озвучити її в об’ємніших параметрах.

– Як плануєте обговорювати сказане?

– Кожен номер будемо присвячувати якійсь соціальній проблемі, розглядати її витоки, аналізувати причини нерозв’язаності та шукати способи вирішення. Першому номеру дали назву «Криміналізація соціальних проблем». Акцент не випадковий, адже проблема саме в такому формулюванні набула розголосу у провідних журналах із суспільних наук в усьому світі. Ми ж хотіли б відстежити це явище в Україні.  

    Отож журнал має шанс заповнити інформаційну нішу в соціальній критиці, в плані аналізу найболючіших точок сучасного соціуму. На презентації «Спільного» у Чернівцях присутні обговорювали різні аспекти криміналізації українського суспільства, пропонували теми, які можна було б висвітлити надалі. Це і перспективи введення ювенальної юстиції в Україні, і ринок освітніх послуг… Багато з учасників дискусії відзначили колосальну роботу ініціативної групи видавців. Оскільки частина «Спільного» була присвячена проблемі безпритульності, на захід завітав і представник такої соціальної групи. На жаль, він не виступив зі своїм баченням проблеми і не поділився власним життєвим досвідом, але сама присутність соціально маргінальної людини розгорнула жваву дискусію довкола жебрацтва та бездомності.

      Що ж увійшло в дебютний номер? Тут представлено уривок з книги американського соціолога Лоїка Вакана «Покарати бідних», яка нещодавно вийшла друком. Досліджується криміналізація окремих соціальних проблем: криміналізація споживачів ін’єкційних наркотиків, бездомних, мігрантів, становище в’язнів в українських тюрмах. Журнал знайомить з подібними ситуаціями в інших країнах: криміналізацією соціального протесту і лівих активістів у Росії під приводом «протидії екстремізму», пише про зв’язок між расизмом, бідністю і каральною політикою у США. Автори пропонують читачам уривки з класичних текстів цієї тематики разом з ексклюзивними інтерв’ю. Привертає увагу одна з найвідоміших праць Вакана «Тюрми для бідних», перекладена більш ніж десятьма мовами. У ній йдеться про поширення каральної політики у Європейському Союзі на зламі тисячоліть. Наводяться уривки з дослідження тюремної системи у США соціолога Еріка Оліна Райта, де він пов’язав аналіз каральної політики із класовим аналізом. Також подано рецензії на актуальні в окресленому контексті книги: «Планета нетрів» Майка Девіса, «Шокова доктрина» Наомі Кляйн, «Контрольоване місто» під редакцією Фолькера Айка та «Насилля» Славоя Жижека.

Видавці вважають:

- Розмаїття контекстів, у якому спостерігаємо криміналізацію соціальних проблем, вказує на важливість і актуальність цієї теми в сучасному українському суспільстві. Адже коли політики подають питання безпеки і «боротьби зі злочинністю» як державний пріоритет і пропагують ідею «сильної руки» у стримуванні соціального невдоволення, вони роблять це «з метою подолати дефіцит легітимності, який оточує їх щоразу при скороченні економічної підтримки і соціального захисту» (бо у сфері соціального захисту, як ми знаємо, «сильної руки» держави вже давно немає).

     Практично теза про зростання ролі сучасної каральної держави як реакції на поглиблення нерівності та соціального неспокою стала домінантою випуску. Особливо запам’яталися рядки Лоїка Вакана: «Скупе крило соціального захисту та щедро фінансоване каральне крило, очолювані моралізмом, змінили композицію бюрократичного поля в страшенно згубний для демократії спосіб». Практично в тюрмах нині опинилися найнезахищеніші, ті, кого держава мала б навпаки – рятувати від бідності, давати надію в завтрашньому дні, соціологізувати їх перебування серед нас з вами. Їх же ізолюють замість того, щоб розробити нові концепції у соціальній політиці, такі, за яких людина ніколи не опинилася б викинутою за поріг буття. Тож що простіше для влади: дати людині гідний неї соціальний статус чи довести до життя на межі, що нерідко межує з кримінальними моментами, аби потім просто ізолювати як ізгоя, зберігши «гарне лице»? Редколегія «Спільного» сподівається, що порушені питання зумовлять публічну дискусію і сприятимуть пошуку рішення соціальних проблем шляхом структурних змін, а не покарання бідних.

    Наступні номери, судячи з планів видавців, будуть не менш дискусійні. Автори проекту поділилися, що у них йтиметься про міський простір та проблему освіти в Україні.