 Я иду по улице не моего города, и люди все такие не знакомые.
Вглядываюсь внимательно в витрины магазинов, дома, хочу идти завтра с
видом, что я тут все знаю, как будто я тут живу сто лет и мне знакома
каждая трещина старой пятиэтажки, как будто привыкла к этой сырости в
подъезде, вырывающеюся из подвала этой вони, наверное, это и есть запах
старости. И этот вид из окна на сад... За ним сквер, засаженный тополями.
Может, каждый июнь моя квартира была полна пуха, а я представляла, что
живу на пушистых белых блоках. И в принципе все могло бы быть так, если
бы не мерзкие слизняки, которые каждое утро заползают в мой дом на запах
сырости или старости - уже не знаю. Просыпаясь по утрам, иду на кухню, чтоб
заварить крепкий кофе, смотрю под ноги, чтоб не наступить на этого
скользкого толстого червяка. Но однажды я все-таки наступила - мерзкий
хруст, будто что-то лопнуло, желтая слизь растеклась по ноге, я
закричала... мурашки по всему телу, ужасно противно, меня начало тошнить,
минуту я просто стояла и не знала, что делать. В какой-то момент
проскочила мысль сгрести все вещи и уйти из этой квартиры - навсегда…
Я бы могла даже представить, что это мой город, моя среда, если бы не
скучала за теми, кто там в моей прошлой жизни, теми, кого я так
безжалостно оставила, не подумав
...
Читати далі
|
 Дивно, але ще раз переконуюся в тому, що якщо хочеш, щоб про якийсь
момент твого життя знали всі, нікому про це не кажи - і всі про це
будуть говорити.
...я взагалі-то брехати не люблю, бо не вмію. Хоча неодноразово
доводилося розводити своїх друзів - то була лише творчість фантазії. Не
можу вжити слова "ніколи" не брехала, бо, мабуть, все ж таки колись
доводилося. В більшості ж випадків, я дотримувалася принципу:
промовчати, не сказати.
Так, більшість моїх друзів знають про те, що я можу не все договорювати. Інколи це стає причиною конфлікту.
Друг - це той, кому ти довіряєш?
Але, якщо ти не довіряєш навіть самому собі, своїм почуттям, а інколи, навіть, власним вчинкам... просто є речі, про які не хочеться говорити. Це щось особливе, що стосується лише тебе.
В результаті ж все одно всі про це рано чи пізно дізнаються. Але
хотілося б про це повідомити самій і в той момент, коли, власне, вважаю,
що це потрібно, тоді, коли остаточно все вирішено, а не знаходиться на
підготовчому етапі. Чому я сама не можу це контролювати? А найприкріше
те, що люди, як
...
Читати далі
|
 Одна моя знайома висунула теорію, що в житті нічого не відбувається
випадково: неможливі випадкові знайомства, випадкові зустрічі,
випадковий успіх чи то випадкова невдача. Все у нашому житті
закономірно. Взагалі то випадковість - це непередбачені, несподівані
обставини, що раптово виникають; явища, факти, що виникають без
будь-якого внутрішнього зв'язку з чим-небудь і нічим не обумовлені. Але
хоча ці явища виникають раптово, вони все ж таки як не як різні для
кожної людини. І кожна людина сприймає їх по-різному. Ну, ця думка
відповідає думці, що від долі нікуди не втечеш, і на думку приходять
слова В. Шекспіра: "Я лише блазень у руках фортуни!" З цією думкою можна
погоджуватися, а можна просто відкинути. Можна вважати, що все вже давно
написано і ми просто слідуємо нашій долі, чи то бути впевненим, що ми
самі є творцями власного життя. Адже ми самі приймаємо власні рішення!
Ми обираємо професію, вуз, місце роботи. Ніхто за нас цього не робить. Але
все ж таки останнім часом я спостерігаю одну дивну річ: у нашому житті
є особи, з якими ми обов'язково маємо зустрітися, незалежно від того,
який шлях обираємо. Проста вип
...
Читати далі
|
 Ви ніколи не замислювались над тим, чому людей так тягне до ідеального? Пошук ідеального в інших, в собі, в житті... Тому, що людям хочеться бути щасливими? Але чи є щасливою людина, яка гониться за кращим? НЕЗАДОВОЛЕНА тим, що у неї є. Хоча, можливо, що саме це прагнення робить нас людьми... Але жити, як правило, доводиться тут, зараз і з тими, хто поруч з нами. І скільки ж болю і розчарування несе за собою невідповідність реальності ідеальному! А так хочеться!!! Хочеться, щоб світ був справедливим (до тебе). Але чи можлива така справедливість без збитків для іншого? Хочеться, щоб не було зради (для тебе). Але чим стане така вірність для іншого? Хочеться кохати і бути коханою. Але тоді ти вже маєш те, що хочеш - себе. Або, можливо тобі хочеться всезагальної Всесвітньої любові для всіх. Але тоді ти не від світу цього, або тебе просто немає). ...Ідеальне - це те, чого немає, але до чого всі прагнуть. Так чи можливе воно?
|
 Лауреатом цьогорічної Шевченківської премії став роман В.Шкляра "Чорний ворон". Свої роздуми про цей твір для вас, студенти, подає доцент факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка та редактор журналу "Універсум" О.Романчук. «1921 року долю чотирилітньої війни, яку Росія розв’язала проти Української Народної Республіки, було вирішено на користь загарбника. Армія УНР опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на всіх теренах України. Відчайдушний опір російським окупантам чинили повстанці Холодного Яру. На їхньому чорному бойовому прапорі був напис: «Воля України або смерть». Так починається роман лавреата Шевченківської премії Василя Шкляра «Чорний Ворон». Саме в цьому своєрідному заспіві сконцентрована велична й трагічну Правда твору. Саме її – Правди Історії не можуть вибачити письменникові нащадки російсько-большевицьких колонізаторів. Бо «Чорний Ворон» пробуджує національну гідність українців. І це українофоби миттю завважили, зрозуміли, відчули. Російсько-українська війна насправді ніколи не припинялась. Лише форми її змінювались. Була війна між державами, а не «громадянська» міжусобиця. Був період відкритого зброй
...
Читати далі
|
Кожен з нас має свою іншу частинку (не половинку, а саме частинку). І не одну єдину, а кілька. Інакше – це була б зла іронія долі. Хоча, це все одно іронія. Кажуть, що коли народжується любов, то загорається зірочка, а коли любов помирає – то падає небо… Сумно, але така проза життя. У стосунках не обов’язково повинен бути щасливий кінець. Дуже часто це може бути просто кінець… Деякі історії кохання дуже короткі. Але це все одно історії кохання… Мабуть, ніхто не може отримати від життя все. Та й взагалі, що означає «отримати все»? Що це «ВСЕ»? «Любов – як дим: сьогодні є, а завтра ми не куримо!» Як на мене – ідеальне твердження. Обґрунтую. Моментами дуже хочеться кинути палити і викинути десь далеко оту таку бажану цигарку. Мабуть, найкраще – це курити не в затяжку, так, щоб потім не важко було кинути. Так от інколи палиш і палиш, і це уже переростає в залежність. І тільки через якийсь час починаєш розуміти, що це всього-навсього погана звичка! І так прикро стає, адже здоров’я то скільки витратила. А-я-я-й… Звісно, як варіант, можна просто балуватися, типу сьогодні одна цигарка, а завтра вже зовсім інша (тут мова йде про різновиди – себто марки папіросів). Ніби нічого такого, свого роду забава, але, прокинувшись одного дня, розумієш, що уже все, догрався, ломка. Стосунки – це, свого роду, залежність. І все ніби добре, крім одного «але»: як же зроби
...
Читати далі
|
  
Що таке дружба? Напевно, кожен з нас хоча б раз у своєму житті
задумувався над цим питанням, та ніхто до тепер не зміг знайти правильне
визначення і пояснення цьому явищу. Всі ніби і розуміють що це, та
ніхто не може пояснити. Одне можу точно сказати, що дружба – це певний тип
моральних відносин між людьми.
У дружбі найголовніша довіра та вірність. Друг – це людина, якій ти
можеш довірити навіть свою найбільшу таємницю, при цьому не боячись її
розголошення.
Друг – це людина, яка залишається з тобою, коли всі оточуючі можуть
відвернутись від тебе. Друг – це людина, яка завжди знаходить потрібні
слова для підтримки, коли тобі погано, адже «ніяка дружба не може
рахуватись повноцінною, поки друг не звернеться до тебе за допомогою у
тяжку хвилину». Друг – це людина, яка розділяє з тобою моменти радості і
печалі, завжди знає, як можна підняти настрій, яка щиро буде радіти твоїм
успіхам та сумувати через твої невдачі. Для того, щоб знайти справжнього друга, не достатньо одного дн
...
Читати далі
|
 Патріотизм- це відданість і любов до свого народу, держави,це почуття,що стимулює до самопожертви, готовність поставити свої інтереси на другий план і цілком присвятити себе службі Батьківщині. Патріотизм закладений у пристрасному бажанні блага для свого народу. Міф чи реальність?
Для нашої країни-глухий кут. Патріотизм, про який говорять сьогодні, існує у межах двох крайностей: або він взагалі відсутній як такий, або стає наркотичною голкою, так званим діагнозом для людей. Постає цілком логічне питання стосовно нашої держави. В Україні патріотизм за останні роки йде до того, аби звести рахунки до нуля. Український народ повернувся спинами до ідеї патріотизму, Україна як суверенна і незалежна держава залишилась тільки на папері. Від президента до президента погіршується рівень соціальної забезпеченості українців, стає просто гидко дивитись на чергові блюзнірські виступи політиків, що замилюють очі нам, як сліпим кошенятам. Важко утримуватися на позиціях патріота, коли влада вирішує лише питання власного збагачення і не реагує на претензії своїх громадян. Втратити рахунок у банку, залишитись без майна і даху над головою, не отримати матеріальної допомоги на дитину чи позбутись пенсії - буденні я
...
Читати далі
|
Із чернівчанами «День» розмовляв про минуле як про проекцію майбутнього, світоглядну журналістику й потребу робити зустрічні зусилля
 Минулого тижня відбувся день «Дня» у Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича. І хоча «ядром» зустрічі було відкриття фотовиставки (детально про нього ми писали минулої п’ятниці), «День» представив в університеті не лише «гарячі» світлини, а й книги. Після короткої 20-хвилинної перерви після завершення презентації фоторобіт та акції «Подарунок рідній школі», на яку особливо відгукнулися у Чернівцях, у Блакитній залі університету розпочалася читацька конференція. Представлення книг «Бібліотеки «Дня» тепер займає значно більше часу, ніж раніше, адже вона складається вже з дванадцяти найменувань. З деякими з них — «Україна Incognita», «Дві Русі» — студенти, викладачі та гості Чернівецького національного університету знайомі. А от нове видання «Екстракт +200» чернівчани побачили вперше. Загалом це друге місто в Україні після Львова, де відбулася презентація третього і четвертого томів «Екстракту». «Якщо попередні книги у кристалах доносили до читача українське минуле, то упродовж останніх років ми зосередил
...
Читати далі
|
 27.10.2010 в информагентстве «НАШ ПРОДУКТ» состоялся круглый стол «Коммерческая тень украинской науки: бизнес на дипломных работах и диссертациях» с участием представителей Министерства образования и науки Украины, Высшей аттестационной комиссии, Национальной академии наук Украины и высших учебных заведений. В ходе круглого стола были презентованы результаты расследования, проведенного журналистами Бюро расследований ИА «НАШ ПРОДУКТ». В рамках расследования журналисты выясняли, насколько свободно в Украине продаются и покупаются научные работы, какова средняя стоимость научных работ, сколько украинских студентов регулярно покупают готовые работы и каков ежегодный денежный оборот «научного бизнеса» в Украине. Как сообщила руководитель спецпроектов ИА «НАШ ПРОДУКТ» Марина Сытник, купить в Киеве готовую работу - от реферата до диссертации - не составляет особого труда: их абсолютно открыто предлагают специальные агентства. Расценки на работы в агентствах приблизительно одинаковые. Курсовая работа обойдется в среднем в 250-300 грн, готовая дипломная в 400-600 грн, написанная под заказ - в 1200-2000 грн. Цены на диссертации исчисляются уже в тысячах у.е. Кандидатская в исполнении кандидата наук обойде
...
Читати далі
|
|
