Ви вмієте мріяти? Мабуть, вже і забули, як це. А пам’ятаєте безтурботні дні дитинства? Коли можна було мріяти про що завгодно – від малесенької дрібнички аж до польоту в космос. І скільки бажань літало у нашій голові! Ось зараз, у цю хвилину, хочеться великого шоколадного морозива, знаєте, того на паличці, або солодкої вати, яку продають на Дні міста. А через хвилину ви вже мрієте про двохколісний велосипед, такий, як у Валєрки з сусіднього під’їзду. А там, у Колі, ви побачили нову приставку, і вам уже більше всього на світі хочеться такої ж самої іграшки, бо тетріс – уже нецікаво і некруто, а ось «плейстейшин» - це вже зовсім інша річ. Ви приходите додому і цілий вечір набридаєте батькам словом «хочу». І, здається, список цього «хочу» ніколи не закінчиться. Правда, є одне дуже хороше свято. Називається воно Святого Миколая. Коли вам навіть не доводилось нічого випрошувати. Мама з татом самі запитували, що вам хочеться. Яке все-таки гарне свято! Так, щасливі дні безтурботного дитинства…

   Однак, не у всіх вони є. Наближаються різдвяні свята, і мимоволі задумуєшся над тим, а хто ж створює казку для тих, хто не оточений сімейним теплом? Хто покладе тим діткам подарунок під подушку в ніч на Миколая? Хто пошиє костюмчик зайчика на новорічний ранок? Невже у них не буде свята?

   Напередодні свята Миколая студентська молодь філологічного факультету ЧНУ ім. Ю. Федьковича провела благодійну акцію «Подаруй дитині свято». Приймались дарунки у різній формі. Допомагали, хто чим міг: хто одяг приніс, хто книги, хто гроші. Відгукнулись і підтримали акцію практично всі. Зібрані подарунки відправили у Чернівецьку спеціальну загальноосвітню школу-інтернат № 4.

   - У нас навчається 217 учнів віком від 6 до 18 років. Майже три десятка сиріт, а ще діти з неблагополучних і малозабезпечених сімей, діти, батьки яких позбавлені батьківських прав, - розповідає Вадим Іванович АНТОШКОВ, заступник директора з виховної роботи. – Тобто це діти, яким не вистачає тепла та затишку сімейного кола.

   Святого Миколая – справді велике свято тут, у цих стінах. Щорічно знаходяться небайдужі люди, які дарують дітям ту краплинку щастя, краплинку справжнього безтурботного дитинства. Цьогоріч, окрім студентів, були й інші меценати (імен бажали не розголошувати). Зокрема, за кошти спонсорів дітям організований святковий обід у ресторані «Затишок».

   Проте щастя не тільки у солодощах чи інших речах. Перш за все, щастя – це стан душі. Тому хороший святковий настрій подарував дітям ансамбль «Менестрель» богословського відділення філософсько-теологічного факультету. Добірки колядок та ангельських пісень звучали зі сцени, а в залі лунали голоси дітей, які веселились і підспівували.

   Так, саме у цьому і є їхнє щастя – у привітній усмішці, у приємному вітанні «Добридень», у щирому запитанні «Як у тебе справи?». Звичайно, у них також є бажання, які нічим не відрізняються від бажань інших дітей. Хтось хоче м’яч, хтось тенісні ракетки, а хтось мріє про МР3-плеєр. Але найпотаємніше бажання, яке вони щиро випрошують у Святого Миколая, – це сім’я. Велика чи маленька, але дружня, щаслива сім’я.

   Звичайно, не все ми можемо дати цим дітям. Але не залишаймо їх самотніми. Блиск у їхніх очах – найбільша винагорода за будь-які зусилля. Тож не будьмо байдужими, зробімо їхнє життя хоч трішки щасливішим!

Олена СЛАВСЬКА,
студентка 210 групи