Гей, друже! Злазь звідтіля… Нащо воно тобі потрібно? Що воно тобі дасть? Ти подивись навкруги! Поглянь, який чудовий світ навколо тебе! Зрозумій, що цим вчинком ти нікому не зробиш краще. Ні собі, ні комусь іншому. Ти думаєш, що когось покараєш? Чи може це такий спосіб помсти, мовляв «я подивлюся згори, як він (вона) буде ридати, коли мене не стане»? Ти зрозумій, що якщо ти досі тут, і Господь тебе ще не забрав, значить ти комусь потрібен. Ти ще не виконав ту місію, яка була дана тобі при народженні. Ти тільки подумай про свою сім'ю, про родичів, друзів. Подумай про те, як вони страждатимуть. Так, вони будуть сумувати за тобою, та пройде певний час і біль затихне. Вони змушені будуть жити вже без тебе. Тяжко, боляче, але це так.

Ти задумайся над тим, що зараз, у цей час, якась маленька дитинка лежить у палаті, важкохвора. Коло неї заплакані родичі. Вона ще така маленька. Лежить на ліжечку і кожну хвилинку бореться з недугом за життя. Її близькі в той момент благають Всевишнього, щоб вона бодай розплющила очки. А ти ось так у цей момент, без усілякого жалю, ладен через дурничку викинути на смітник своє життя. Що з тобою коїться? Розкажи мені про те, що тебе бентежить? У чому криється твоя проблема? Я спробую тебе зрозуміти і доведу, що вона не варта того, щоб покинути цей світ. Згадай, якою для тебе було трагедією отримана двійка у школі. А тепер подивись на те, якою проблемою це здається зараз. Я тебе запевняю, що нинішні твої негаразди виявляться такою ж дрібничкою. Розкажи мені про все, і ми знайдемо вихід разом! Подумай, невже у тебе усе  на стільки серйозно і безвихідно, як ти думаєш? Невже це зможе зрівнятися із тією хворобою, з якою бореться оте дитятко? Ти справді ладен померти і ось так легко, і самовільно позбавити себе усіх тих радощів життя, які тебе чекатимуть, якщо ти не зістрибнеш звідси?

Скажи, куди б ти хотів поїхати? Чи розкажи про свою мрію? Ось, поглянь. У тебе такі чудові плани, та через цей безглуздий вчинок ти позбавляєш себе задоволення зробити те, про що ТАК ДАВНО мрієш. От уяви, як чудово було б, якби ти поїхав зі своєю родиною чи коханою людиною туди, куди ти мріяв поїхати понад усе? Згадай зараз усі найпрекрасніші моменти свого життя. Невже тебе нічого тут не тримає?

Забудь на хвилину про те, що тебе зараз непокоїть. Уяви собі своє майбутнє. Уяви, як ти одружуєшся (виходиш заміж), як у тебе народжуються діти, як у них з’являються перші зубки, як вони вимовлять перше слово, як зроблять свій перший незграбний, але такий очікуваний крок. Уяви, як вони підуть перший раз до школи, як прийдуть із першим синцем, як вони виростуть, одружаться, у тебе з’являться онуки. А тепер зрозумій те, що цього всього з тобою не станеться. Не буде нічого. Ти ж сам себе ДОБРОВІЛЬНО позбавляєш цих радощів. Уявив? А тепер згадай тих, кого любиш. Зрозумій, що вони тебе теж дуже люблять. Вони зараз шукають тебе, їм погано. Зараз хтось із них ковтає пігулки «Валідолу», а, може, когось вже забрала швидка. Ти їм робиш дуже боляче. Якщо тобі себе не шкода, тоді подумай хоч про них. Тож давай мені руку, обережно злазь з даху, МЧИ ДОДОМУ ЩОДУХУ і скажи усім, що з тобою все добре, що ти вирішив(ла) прогулятись. Розкажи їм про те, як ти їх любиш. Заплануй поїздку у місце зі своїх мрій. Подумай, що ти робитимеш на вихідних. І усі проблеми самі відійдуть на другий план. Знай, що ти у цьому світі комусь дуже потрібен, і що тебе люблять.

Петренко Крістіна

студентка 311 групи