З українською журналістикою, з Національною спілкою, членом якої він був більше піввіку -- з часу її створення, пов’язане все його трудове і творче життя. Ігор Федорович Лубченко народився 3 листопада 1937 року в російському місті Псков. Його дитинство і юність пройшли на Слобожанщині, в Ізюмі. Там ще у дванадцятилітньому віці друкував у місцевій газеті свої перші замітки, з яких і почався його журналістський шлях. Заочно закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Працював відповідальним секретарем багатотиражки однієї з шахт Донеччини. Повернувшись в Ізюм, трудився в багатотиражній газеті паровозоремонтного заводу, секретарем міськкому комсомолу. Молодого талановитого журналіста запросили на посаду завідувача відділом у Харківську обласну молодіжну газету «Ленінська зміна».

   З 1964 року Ігор Федорович Лубченко жив і працював у Києві: інструктором ЦК ЛКСМУ, завідуючим відділом, заступником редактора газети «Комсомольское знамя». Сім років очолював популярну в ті часи газету «Молодь України». Шість років був власним кореспондентом «Учительской газеті» по Україні, після чого його призначили редактором загальноукраїнської газети «Освіта». Твердо і послідовно відстоював високі стандарти журналістської професії, не мирився із спробами тиску можновладців на очолювані ним редакційні колективи, за що був звільнений з посади редактора «Молоді України», а згодом і газети «Освіта». Незаконність звільнення з останнього місця роботи доводив чотири роки в судах різних інстанцій і домігся повної виплати за вимушений прогул. На пропозицію І. Ф. Лубченка при Спілці журналістів України у 1994 р. було створено Комітет захисту свободи слова. Через три роки після цього делегати IX з’їзду СЖУ обрали його головою Спілки. На наступних з’їздах, у 2002 і 2007 роках, переобирався на цю посаду.

   Ігорю Федоровичу Лубченку належить визначна роль у розвитку сучасної української журналістики, у консолідації і згуртуванні наших спілчанських рядів, розв’язанні гострих соціально-економічних проблем редакційних колективів. Він був ініціатором надання Спілці статусу національної, брав активну участь у підготовки низки законів і нормативних актів, які торкаються важливих питань життєдіяльності вітчизняних ЗМІ, енергійно боровся проти підвищення тарифів на доставку періодичних видань, домагався пільг редакційним колективам, гарантій соціального захисту журналістам. І. Ф. Лубченко послідовно відстоював свободу слова, займав чітку громадянську позицію. Під час свого п’ятнадцятилітнього головування в Національній спілці гідно представляв її в авторитетних міжнародних журналістських і правозахисних установах, був організатором багатьох семінарів, круглих столів, конференцій, присвячених проблемам формування і розбудови в Україні незалежної журналістики, основ громадянського суспільства.

   Він удостоєний високих державних нагород – орденів «Ярослава Мудрого» V ступеня та «За заслуги» III ступеня, звання «Заслужений журналіст України».

   Раптова, несподівана, передчасна смерть Ігоря Федоровича Лубченка – гірка, непоправна втрата для української журналістики, Національної спілки журналістів України, усього нашого суспільства. Глибоко сумуємо, схиляємо у скорботі свої голови, висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Ігоря Федоровича Лубченка. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в літописі вітчизняної журналістики, у серцях кожного з нас.