Вже кілька років поспіль в Меморіальному музеї Володимира Івасюка проводяться зустрічі з найвідомішими учнями Михайла Григоровича Івасюка – доцента кафедри української літератури Державного університету імені Ю.Федьковича, письменника, літературознавця та педагога.

   Вперше на такий захід було запрошено Бабич Надію Денисівну – мовознавця, кандидата філологічних наук, професора, викладача Національного університету імені Юрія Федьковича. Слово – її фах і покликання. Вона – автор близько 320-ти наукових та науково-методичних праць, ведуча та автор теле- і радіопередач.

   З дитинства Надія Денисівна мріяла вступити до медінституту. Однак в силу тих обставин, що склалися, не пройшла за конкурсом. Щоб не втрачати рік, вирішила вступати на філологічний факультет. Після року навчання на вечірньому відділенні, пані Надія зрозуміла, що саме філологія є її покликанням.

   Вже зі студентських років Надія Денисівна почала працювати. На І та ІІ курсах була швачкою на гумо-взуттєвому комбінаті, а з ІІІ – коректором в університетській друкарні. «Коли я побачила перший «спуск» відкоректованої книжки, то око впало на слово «розброєння» з однією надрукованою літерою «з». Тодішній редактор сказав мені так: «От тобі цинкова буквочка «з» – вставляй». На щастя, тираж мав усього 200 примірників. Після цього я стала уважнішою».

   На ІІ курсі навчання морфологію у Надії Денисівни викладав Корній Михайлович Лук’янюк. Одного разу він сказав пані Надії: «У нас буде викладацько-студентська конференція, підготуйте, будь ласка, доповідь». Не бажаючи підвести учителя, студентка ІІ курсу почала посилено опрацьовувати матеріали. Так Надія Денисівна, зайнявши на конференції перше місце, поїхала на всеукраїнську конференцію у Київ. Це був перший візит до столиці. За її словами,Корній Михайлович назавжди залишився для неї вчителем і прикладом для наслідування. Знайомство з Михайлом Григоровичем Івасюком відбулося, коли він почав читати українську літературу в cтудентів ІV курсу вечірнього відділення. Цікавими були не тільки пари, але й перерви, проведені з Михайлом Григоровичем: на них велися жваві бесіди про життя-буття, про людські цінності,твердість віри та ідеалу чи на інші важливі соціальні чи особистісні теми.

   Світлою пам’яттю пронесла Надія Денисівна спогади про Михайла Івасюка, який був для неї перш за все учителем, наставником, колегою, символом незламності духу та непорушної стійкості поглядів і переконань.

   Організували зустріч співробітники музею спільно з працівниками Наукової бібліотеки ЧНУ. До слова були запрошені директор музею, головний редактор «Буковинського журналу» Мирослав Лазарук, науковий співпрацівник музею Олена Гордієвська та працівниця бібліотеки ЧНУ Тетяна Мурашевич. Пан Лазарук виступив із вітальним словом, а пані Олена розповіла про Надію Денисівну саме як ученицю Михайла Івасюка. Увазі присутніх була представлена виставка книг, підписаних Михайлом Григоровичем з найщирішими побажаннями для пані Надії. Серед подарованих були такі, як «Двобій», «Весняні громовиці», «Серце не камінь», «Вирок», «Пташка піднебесна»... Працівники бібліотеки підготували виставку наукових праць Бабич Надії, її публікацій у «Буковинському журналі», а також підбірку матеріалів про Надію Денисівну зі сторінок преси.

Славська Олена, студентка 110 групи
напряму «Журналістика»