При світлі вуличних ліхтарів
незнайомець торкнувся рукою.
Неначе незайманець у купі слів
він йшов ледь притомно за мною.

Курив сигарету, хоч пальці – німі,
шукав на плечах моїх долю.
А я посміхалась , мов сонце в зимі:
не дав його дотик спокою.

Та надто коротким був спільний шлях,
і дихання вмить перервалось...
Коли повернулась, він зник, наче птах,
якому летіти жадалось...