Буковинська молодь продовжує збирати гроші на комп'ютер для ді

Нещодавно, молодий буковинський фотограф Devor One влаштував безкоштовну фотосесію для дітей-сиріт Оршівського дитбудинку. Відзнявши незабутні кадри, хлопець помітив, що діти загалом забезпечені їжею та одягом, та у них немає жодного комп'ютера, тому вирішив допомогти малятам - організував серед друзів, знайомих та усіх бажаючих збір коштів на купівлю ПК. Запрошував приєднатись до благородної справи і через соціальну мережу "Вконтакті", в оголошенні він написав:" Такої звичної речі, як інтернет, вони не знають." Я помітила, що цей хлопець справді захотів допомогти. На жаль, щира безкорисливість і благородність - доволі рідкісне для сучасного суспільства явище, тому заслуговує на подвійну увагу. Соромно, та на зустріч о 12 годині 6 жовтня, під час якої і планували зібрати гроші – я не прийшла (робота), як пізніше виявилось, як більшість заявлених «благодійників». З 2366 людей прийшла лише одна особа! Звісно, на комп’ютер не зібрали, а ще продемонстрували реальну байдужість. Попередньо, я домовилась з Devor One про статтю для газети «Репортер.cv.ua», думала вона буде про благодійність серед молоді, вийшло ж швидше навпаки…

-          Багато хто каже, що хотів би допомогти дітям-сиротам, але мало хто робить реальні вчинки... Чи важко було тобі зважитися на такий рішучий і благородний крок, чому?

- Зважитись було зовсім легко. Власне це була не зовсім моя ідея, не буду лукавити. Був конкурс на безкоштовну фотосесію для усіх бажаючих, тоді мені запропонували, що краще пофотографувати дійтей-сиріт, замість дівчат і хлопців, які хочуть покрасуватись собою. Я вирішив так і зробити.  Нічого надзвичайно важкого не бачу, навпаки, мені цей задум здався цікавішим.

 
- Чому для допомоги обрав Оршівський дитячий будинок?

-          Випадок. Просто про нього першим дізнався.

-          Отож, ти влаштував фотосесію для цих малят. Як вони тебе сприйняли?
Чудово. Це схоже чимось на те, коли в школі на урок приходить хтось, і відволікає вас від занять, розповідаючи якусь непотрібну нісенітницю :). Ну і дітям подобається фотографуватись. Тим паче, не думаю, що вони дуже часто це роблять, і не в такому вигляді. Плюс - я їм давав гостинці, від яких вони були в захваті.
Відео з цими дітьми тут - http://vkontakte.ru/video5895643_151893640
Фото тут - http://vkontakte.ru/album-19071653_118322825
До речі, не хочеться це сприймати як фотосесію, скоріше репортаж-розповідь про дітей.

- Чи важко було їх фотографувати? Що було найважче у цій фотосесії? А що найприємніше?

-          Спочатку я думав, що буде важко, однак це було абсолютно легко. Найважче було заставити дітей не дивитись в об’єктив, - стереотип дитись в камеру мене вбиває. Приємно було, те, що особливо нічого їм говорити не треба було. Деякі діти вели себе як справжні моделі. Просто емоції – чисті, не награні. 

- Ти вже відвіз фотографії? Як діти реагували на знімки? Що казали?

-          Відвіз. На жаль, в той день  взагалі дітей по коридорам не було. Мабуть спали. Не хотів привертати зайвої уваги. Залишив фотокартки і пішов.

-           Чи багато людей приєднались до збору коштів на комп'ютер для цих дітей? Скільки грошей вже вдалось зібрати?

-          Це принципово важливе питання! Здавалось би стільки людей відгукнулось, всі підтримують, запевняють коментарями, що приєднаються, принесуть, що зможуть. Деякі кажуть, що все можливе зроблять лише б цим діткам було краще жити. І що в результаті. Я простояв на холоді пів години. І лише ОДНА людина прийшла. Звичайно декілька чоловік здало гроші напередодні. Ось так! Всі готові допомогти, коли вони сидять за комп’ютером і п’ють чай з печивом, але довести обіцяне до кінця чомусь не вистачає сил. Навіщо, питається, клястись обіцянками? Щоб самоствердитись і приписати себе до ряду благодійників-гуманістів? Власне я не чекав від наших людей чогось надзвичайного, я практично знав, що ніхто не прийде. Мене лише гріла надія... Тому я не буду казати, що я розчарований, я був до цього готовий.

-           Як знайомі реагували на твій заклик про допомогу дітям-сиротам?

-          Позитивно, але чомусь ті ж самі знайомі забоялись холоду і не прийшли.

-           Чи не звинувачували тебе у самопіарі і як  реагуєш на такі закиди?
Власне не звинувачували. Якби звинувачували, то воно нормально.

- Чи є нові плани, ідеї, кому і чим ти хочеш допомогти?

- Після такого результату як ви думаєте?

-  Якщо хтось з наших читачів також бажає допомогти цим дітям, як вони можуть це зробити?

-  Нехай куплять комп’ютер і завезуть в Оршівський дитячий будинок. Перший поворот направо за рестораном «Затишок».

Якби кожен із заявлених  учасників зустрічі приніс хоча б гривню – комп’ютер можна було б уже купити. Та невже ми не можемо цього зробити? Невже, ми й справді можемо лише базікати про бездарність влади і суспільства, в той час, як самі реально допомогти гривнею не хочемо? Ми не здатні на більше ніж просто натиснути кнопку «приєднуюсь» і «прокоментувати»?

Чи можливо просто невдало був обраний час для зустрічі? Сподіваюсь, хоча б декілька людей з понад двох тисяч лицемірів доведуть протилежне і все ж прийдуть, щоб зробити щось вагоме у своєму маленькому житті… Хто бажає приєднатись – чекаємо 18 жовтня о 18 годині на Соборній площі біля пам'ятника!

Приєднуйтесь до зустрічі "вконтакті": http://vkontakte.ru/events.php?act=s&gid=20547217 !!!

ФОТОГРАФ: Devor One

УСІ ФОТО:http://vkontakte.ru/album-20374258_118377721?st=0

Підходьте 18 жовтня о 18 годині  на Соборній площі біля пам'ятника! - Збір грошей на комп'ютер для цих дітей Оршівського дитбудинку

Питання, пропозиції: radiolara@mail.ru, http://vkontakte.ru/radiolara, http://vkontakte.ru/id5895643