17:56 Вирване |
| Ця хвора осінь Кожна людина чогось боїться. Переважно ці страхи беззмістовні і створені самою людиною. Я ніколи не могла сказати, що я боягузка, але з часом починаю замічати, що це до дурості дійсно так. Я боюся що він піде і залишиться лише погляд голубих очей, і я не можу зрозуміти як це я буду не його... Та не піде він!!! Звідки ця впевненість?! Бо він мій, бо цей погляд належить лише моїм губам, чомусь я впевнена ,що він не зможе жити з думкою що мене обнімає інший, та я боюся що це може не так. Також я боюся що ця мить мого життя закінчиться, х, та вона уже закінчилася,, та все рівно мені добре, я люблю коли горить вогонь і йде дощ, зараз тільки горить вогонь, а дощ прийде потім, хоча біля мене і так добре, тому я не боюся, бо будуть інші чудові миті. Я боюся що все закінчиться на вулиці покритій снігом. Фе ненавиджу сніг. Але ж він обіцяв що не відпустить, потрібно вірити, адже я йому по-справжньому потрібна. А сама більше я боюся що буду ні кому не потрібна, тому на певно я заведу собачку і назву …. Якось, ще не придумала. Ой та стаття про інше! Дійсно про хвору осінь, якже я люблю осінь, тому і не курю бо осінь пахне краще і її затяжка набагато кайфовіша ніж « мальборо». Та ця осінь хвора. Вона вбиває і калічить людські життя та мрії, і я боюся, що вона буде хворіти вічно,але я ж її так люблю. Боюся …. Та зараз у цю мить я йду пити каву, і я не боюся що вона закінчиться , бо завжди є інша пачка кави. |
|
|
| Всього коментарів: 4 | ||||
| ||||
