Ярослава Калинич
*****
Вогню багаття, пристрасті шаленство
Танцює полум’я на тлі блаженства.
А смуток тихо гріється в куточку,
Чекає свого часу, ту маленьку точку
Де ненависть бере початок.
Вогонь і лід – слова не для нотаток.
Це сенс буття, душа без вороття
Пірнає в вир і неможливий мир,
Бо спокій – це рутина. А душа?
ЇЇ одна провина – пошук щастя.
Вогонь і лід. І як нам не пропасти? Ярослава Калинич
*****
Як ставитись до тебе ще не знаю
Тебе вигнали з Пекла, може, втік з Раю?
Здається маєш крила білі-білі,
Як у голубки, що воркує в гіллі.
А, може, чорний ворон ти?
Летиш із темноти до пустоти.
Та справа в тім, яка б не була правда
Чомусь тобі завжди я рада.
Яка мета твого візиту?
Піднять на своїх крилах вище вітру?
І в небо синє? До зірок?
Так-так. Оце лишивсь єдиний крок.
Не хочу думати що буде далі.
Мене чекають радощі, чи, може, лиш печалі?
Навіщо ти прийшов?
Хвилюєш серце, збурюєш густу гарячу кров!
Душі моєї квітку не топчи
Літати в небесах мене навчи!
Не допусти щоб впала нижче Раю,
А я скажу тобі… Ярослава Калинич
*****
Я бережу тебе від зради,
Бо очаровують тебе чужі принади.
Та привид я. Моя душа – слова.
Солодкі і гіркі, колючі і м’які.
Я - привид. Для мрій солодких привід.
Я – гріх. Та не знайдеш зі мною ти утіх.
Радість і біль, отрута і хміль.
Лиш не зруйнуй моїх зусиль!
Тебе п’янять жінки? Я – жінка.
Та інша я. Я – соломинка.
Лови мене і біль мине.
Не ворог я твоєї Совісті,
Прийди і прочитай любовні повісті.
Збагни слова: «Любов права».
Збагни і посміхнись.
Забудь мене. На помилках учись.
|