Зникаємо… Ховаємося за мурами безвідповідальності, боязні, невідповідності та себелюбства. Зачиняємося під замком нерозголошення та наказовості за свою правдиву думку.
Як можна не вірити в себе та в те, що пишеш та говориш?
Ми, лише ми маємо право голосно говорити те, про що інші іноді й не думають.
Ми пишемо про політиків, але, боячись бути переслідуваними, уникаєм всього того, що має вагому думку. Краще ж писати про "покращення" у державі. Перспектива?
Преса мовчить, радіо та телебачення шлють вітання з Новим роком та днями народжень, а ми раді, що нас привітали та на всіх позитивних нотах життя ковтаємо проблеми! Риби мудріші! Закиньте вудочку у воду із наживкою і почекайте. Ви впіймаєте, але одну рибину. Ми ж купуємось масами в якості меню.
Ви об’єктивніші? Сподіваюся…