Ярослава Калинич

*******
Вогню багаття, пристрасті шаленство
Танцює полум’я на тлі блаженства.
А смуток тихо гріється в куточку,
Чекає свого часу, ту маленьку точку
Де ненависть бере початок.
Вогонь і лід – слова не для нотаток.
Це сенс буття, душа без вороття
Пірнає в вир і неможливий мир,
Бо спокій – це рутина. А душа?
ЇЇ одна провина – пошук щастя.
Вогонь і лід. І як нам не пропасти?

Ярослава Калинич

*******
Як ставитись до тебе ще не знаю
Тебе вигнали з Пекла, може, втік з Раю?
Здається маєш крила білі-білі,
Як у голубки, що воркує в гіллі.
А, може, чорний ворон ти?
Летиш із темноти до пустоти.
Та справа в тім, яка б не була правда
Чомусь тобі завжди я рада.
Яка мета твого візиту?
Піднять на своїх крилах вище вітру?
І в небо синє? До зірок?
Так-так. Оце лишивсь єдиний крок.
Не хочу дум ... Читати далі »