Дисертація Романюк С.Д., присвячена з’ясуванню особливостей редакторсько-видавничої та публіцистичної діяльності О.Барвінського, видається актуальним і потрібним дослідженням як з погляду розуміння ролі О.Барвінського в історії української журналістики, так і в зв’язку зі встановленням загальних тенденцій розвитку української преси ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст.

   Робота чітко структурована, дисертанткою вироблена послідовна методика аналізу та систематизовано основні спостереження. Привертає увагу аналіз публікацій О.Барвінського не лише в українських, а й в іншомовних періодичних виданнях, донині повноцінно не введених в науковий обіг. Це, безумовно, є значним внеском дисертантки у досліджувану проблему. Варто відзначити і рідкісні документи Центрального державного історичного архіву України у Львові – рукописні матеріали, епістолярію, особистий фонд родини Барвінських, мемуари, спогади, якими оперує дослідниця. Вони, безумовно, по-новому висвітлюють уже відомі факти, додають нові аспекти у розуміння проблеми, забезпечують повноту дослідження. Деякі з матеріалів до-сі не опубліковані, тож введення їх в науковий обіг є безсумнівною заслугою дисертантки.

   Досить чітко визначено основні проблемно-тематичні особливості спадщини О.Барвінського, підкреслено національну проблематику його творчості, проте вважаємо, що цей аспект – погляди автора на національне питання – варто було б в авторефераті відобразити ширше, тим більше що статті з цієї проблематики названі дисертанткою «знаковим блоком» творчості журналіста. Досить докладно простежено специфіку співпраці О.Барвінського з багатьма часописами, проте варто було б звернути увагу і на програмні засади тих видань, з якими він співробітничав, аби визначити місце його творчості в контексті москвофільської, народовської та радикальної преси.

   Вартими уваги є спостереження дослідниці над спробами О.Барвінського привернути увагу до етичних питань журналістики, рівня ведення пресової полеміки, адже вони можуть стати підґрунтям для осмислення національного досвіду професійної етики працівника ЗМІ. Дисертанткою відзначена редакторська і видавнича діяльність О.Барвінського та простежено її маловідомі аспекти. Аналіз ведеться в широкому пресознавчому контексті. У висновках чітко синтезовано й сформульовано основні спостереження.

   Принагідно висловлені зауваження не занижують вартості дослідження. Вважаємо, що представлена до захисту дисертаційна праця Романюк Світлани Дмитрівни своєю науковою новизною, обґрунтованістю основних положень, викладених в 5 публікаціях, фаховим аналізом матеріалу цілком відповідає вимогам ВАК України, а її авторка заслуговує на присудження науково-го ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.08. – журналістика.