Дисертація Бутиріної М.В. є актуальним і потрібним дослідженням. Робота чітко структурована, дисертанткою вироблена послідовна методика аналізу та систематизовано основні спостереження. Теоретична частина є значним внеском дисертантки у досліджувану проблему, адже тут узагальнюються вже відомі погляди на проблему та трактування явища стереотипізації та додаються авторські аспекти її розуміння, що в синтезі забезпечує повноту дослідження.
   Проблема розглядається комплексно: простежується генетичні передумови, чинники і механізми утворення та функціонування стереотипів, а також їх зв'язок з іншими явищами масової психології. Така всеохопність важлива, оскільки об’єктивні уявлення про стереотипізацію допоможуть усвідомити причини і наслідки когнітивних відхилень у відтворенні суспільних реалій та вироблення відповідних засад медіаполітики. Дисертантці вдалося поєднати різнопарадигматичні знання про явище стереотипізації, розроблені теорією комунікації, соціальною психологією, когнітологією, лінгвістикою та семіотикою, та виробити власний інтегруючий підхід до розуміння наукової проблеми.
  Бутиріна М.В. здійснила ґрунтовний аналіз комунікаційної природи стереотипів масової свідомості, виявила мас-медійні передумови їх створення та функціонування, виокремила етапи процесу утворення стереотипів у ЗМК. Особливо важливим видається розроблений у праці механізм руйнування стереотипів у мас-медіа, що важливо для покращення інформаційної картини, яку формують засоби масової комунікації.
   Важливим є виокремлення таких процесів, як стереотипотворення, стереотипізація, дестереотипізація та медіатизація стереотипів та простеження їх на прикладі українських ЗМК. Потрібним є дослідження впливу стереотипів на ефективність масової комунікації, що дозволяє на рівні з простеженою дисертанткою функціональністю теж вести мову про особливості сучасної медійної практики. Цілком закономірно підкреслено, що упорядкування стереотипів та керування ними уможливлює реалізацію ідеологічних програм, втілення пропагандистського впливу на масову аудиторію, що й спостерігаємо сьогодні в медіа далеко не в найкращих виявах.
   Окрему вагу приділено стереотипним репрезентаціям досягнень науки та етнорелігійним стереотипам у мас-медійному дискурсі, проте щодо автостереотипу українського народу хотілося б зауважити, що, підкреслюючи «брак позитивних констант для підтримки національної ідентичності й домінування відверто негативних конотацій у репрезентації нації», варто було б також сказати, чи фіксує дисертантка і позитивні автостереотипи, адже картина автоуявлення нації, ймовірно, має не лише негативні когнітивні модуси.
   Принагідно висловлене зауваження не занижує вартості дослідження. Вважаємо, що представлена до захисту дисертаційна праця Бутиріної Марії Валеріївни своєю науковою новизною, обґрунтованістю основних положень, викладених у 27 публікаціях, фаховим аналізом матеріалу цілком відповідає вимогам ВАК України, а її авторка заслуговує на присудження наукового ступеня доктора наук із соціальних комунікацій зі спеціальності 27.00.01. – теорія та історія соціальних комунікацій.

Доктор філол. наук, проф.,
зав. кафедри журналістики
Чернівецького національного у-ту ім. Ю.Федьковича
Антофійчук Володимир Іванович

Канд. філол. наук, доцент
кафедри журналістики
Василик Любов Євгенівна