Головна » Файли » Відгуки на автореферати » журналістика [ Додати матеріал ]

ВІДГУК офіційного опонента на дисертацію «Видавництво «Сіяч» в історії української видавничої справи (1917–1920 рр.)» Фіть Л. В.
14.11.2011, 00:51
ВІДГУК
офіційного опонента на дисертацію
«Видавництво «Сіяч» в історії української видавничої справи
(1917–1920 рр.)»
Фіть Людмили Володимирівни
(науковий керівник – доктор філологічних наук,
професор Тимошик Микола Степанович),
поданої на здобуття наукового ступеня кандидата наук
із соціальних комунікацій за спеціальністю
27.00.05 – теорія та історія видавничої справи та редагування

  Вивчення історії видавничої справи з того чи іншого боку – благодатне тло для будь-якого науковця. Хоча й з’являється чимало нових розвідок, а історія досі містить ще багато таємниць, особливо в період Української революції 1917-1920 рр. Це, мабуть, один із найдинамічніших та найці¬кавіших етапів розвитку. Він рясніє десятками видавничих проектів, великою кількістю різних видавництв, визначними особистостями того часу. Відрадно, що тема українського книговидання зазначеного періоду досі вабить свого дослідника, бо чимало є ще невідомого, багато трактуємо з позицій старої радянської ідеології.
  А тому позитивом вважаю вибір теми – дослідження стану видавничої справи на Черкащині та діяльності видавництва «Сіяч». Не вивчивши регіональну видавничу справу, ми не можемо писати загальноукраїнської історії книги. Ми повинні будувати її з низів, поступово підіймаючись до вершин.
  Цей період дуже складний та різноплановий. Чого вартий лише той факт, що за чотири роки влада в Україні змінювалася вісім разів. Тому про якусь стабільність говорити важко. І за таких умов робити поступ у культурницькому житті народу на ниві книговидання було подвигом. І цей подвиг творили. Серед творців – черкаське видавництво «Сіяч».
  Багато в чому йому було важче, ніж іншим видавництвам, особливо київським, які мали великий доступ до авторів та читацької аудиторії. Проте провінційний «Сіяч» зумів виокремитись, знайти своє місце, запропонувавши авторам хороші умови, а читачам – цікаві видання. Недарма майже в кожному номері часопису «Книгарь» містилися інформація про нове видання чи рецензія на ту чи іншу книгу видавництва.
  Дисертаційне дослідження Фіть Людмили Володимирівни цікаве та глибоке, чітко структуроване. Чого вартий лише перелік опрацьованих фондів і опис конкретної емпіричної інформації у них (с. 23-34). Як результат – логічний та зрозумілий виклад стану видавничої справи Черкащини початку ХХ століття (с. 37-56) та передумов для виникнення нового потрібного чи непотрібного на той час видавництва. Окрім того, викладені положення цього підрозділу доповнюються і каталогами видань різних видавництв того часу.
  Позитивом є те, що дослідниця не боїться висувати свої припущення щодо розвитку видавничої справи Черкащини зазначеного періоду, а наводить аргументи на їх підтвердження і робить цілком логічні висновки (наприклад, про заснування черкаського видавництва «Сіяч»).
  Щодо самого цього видавництва, то дисертантка детально проаналізувала організаційні засади його роботи (с. 56-67), виокремила основні етапи діяльності (с. 67-79), окреслила особливості редакційно-видавничого процесу (с. 79-92). Зокрема, аналізуючи етапи діяльності видавництва, які вона цілком логічно виділяє, спираючись на політичні перипетії в Україні того часу, дослідниця детально розглянула тематику друкованої продукції кожного етапу, подала їх кількісні показники, а також перелік видань, які заявлені до друку, але з тих чи інших причин так і не були надруковані. Шкода лише, що у Додатках всі видання подані єдиним списком без поділу за видами, тематикою тощо.
  Особливу увагу дослідниця приділила питанню рецензування автор¬ських рукописів та опублікованих видань (с. 92-103), адже видавництво неодноразово наголошувало на необхідності як внутрішніх, так і зовнішніх рецензій не лише на авторський рукопис, а й на готове видання. І хоч траплялися негативні відгуки, зокрема у «Книгарі», від цієї процедури не відмовлялись.
  Третій розділ дисертації присвячений характеристиці видавничого репертуару за тематичними особливостями книжкової продукції (с. 110-133), типологічним аспектам видань (с. 133-140), авторським активом (с.140-148), змістовою структурою (с. 148-167) та архітектонікою видань (с. 167-176). Дисертантка детально проаналізувала тематику та типологію видань «Сіяча» різних періодів роботи, описала умови співпраці видавництва з авторами та її результати. Для цього п. Людмила активно послуговується епістолярною спадщиною тогочасних діячів української культури та рецензіями на книги, які були вміщені у тогочасних книгознавчих часописах, зокрема «Книгарі».
  Окрім того, авторка детально зупиняється на змістовій структурі та архітектоніці видань, описує специфіку друку, оформлення та формати. Все це дає нам змогу побачити тогочасні, багато в чому оригінальні і чіткі стандарти у книговиданні.
  Загалом наукове дослідження Фіть Людмили Володимирівни характеризується структурованістю, методичною завершеністю та чіткістю зроблених висновків. Послідовно і логічно розкриваються, аналізуються й аргументуються положення, винесені на захист. Їх зміст доказово роз¬кривається за допомогою методів емпіричного та теоретичного дослідження. На основі глибокого аналізу об’єкта дисертаційного дослідження, наукової розробки та інтерпретації автор доходить точних теоретичних висновків.
  Приємне враження справляють, зокрема, точні й змістовні визначення синтетичного характеру, вміння сформулювати висновки і результати вивчення тієї чи іншої проблеми. Додаймо сюди, що рецензоване дослідження прикметне умінням зреалізувати поставлені завдання, провести глибоке й складне дослідження проблеми, усвідомленням нових перспектив її подальшої розробки.
  Проте виділю декілька зауважень і побажань.
  По-перше, уважніше редагувати пропонований текст. Зустрічаються повтори уже сказаного раніше (с. 68-69, 77-78, 100-102 тощо), технічні неточності.
  По-друге, варто більше наголосити про склад видавництва, подати їхні біографічні дані, оскільки вони для загалу залишилися маловідомими або й зовсім невідомими.
  По-третє, цікавим, на мою думку, було б порівняння видань різних періодів як власних (наклад, оформлення, кількість сторінок), так і з виданнями інших видавництв. А також, оскільки видавництвом було випущено не так уже й багато книг, чіткіше покласифікувати їх за різними ознаками і відобразити це у Додатках.
  По-четверте, авторка характеризувала видання за архітектонікою, оформленням службової частини тощо, проте ілюстративного підтвердження у Додатках описуваного не знаходимо. Є лише три приклади оформлення обкладинок книг.
  Однак висловлені зауваження і побажання не применшують значення роботи і внесок дисертанта у книгознавчу галузь.
  Основні положення дисертації висвітлені у семи публікаціях, зокрема чотирьох публікаціях, надрукованих у фахових наукових, одній – у нефаховому науковому виданню, двох – у збірниках матеріалів конференцій. Дисертант виступив на 5 наукових конференціях. Автореферат і публікації повністю відображають зміст дисертації.
  Зміст роботи, об’єкт і предмет дослідження, основні положення і результати відповідають спеціальності, з яких дисертація подана до захисту.
  Дисертація та автореферат написані грамотно, відчувається авторський стиль. Виклад змісту дослідження легкий, логічний і послідовний.
  Наукова розвідка свідчить про ґрунтовну професійну підготовку дисертанта, вказує на зацікавленість і продуктивність у дослідницькій роботі.
  Дисертація Фіть Людмили Володимирівни «Видавництво «Сіяч» в історії української видавничої справи (1917–1920 рр.)» відповідає спеціальності 27.00.05 – теорія та історія видавничої справи та редагування, профілю спеціалізованої вченої ради Д 26.001.33 Київського національного університету імені Тараса Шевченка та вимогам передбаченим ВАК України і вимогам пунктів 13, 14 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 423, а її автор заслуговує на присудження наукового ступеня кандидат наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.05 – теорія та історія видавничої справи та редагування.

Офіційний опонент – кандидат наук
із соціальних комунікацій, доцент
кафедри журналістики Чернівецького
національного університету
імені Юрія Федьковича Т. С. Гринівський
Категорія: журналістика | Теги: видавнича справа, видавництво Сіяч
Переглядів: 3552 | Завантажень: 0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]