ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Одним із головних чинників національної ідеї та духовної єдності народу завжди була і повинна бути книга. Саме во­на формує світогляд, втілює інтелект нації і творить політичний та куль­тур­ний імідж країни серед світової спільноти. Оцінка стану вітчизняного кни­говидання є вкрай важливою з погляду завдань державного будівництва загалом і формування та захисту національного інформаційного простору зокрема.

Видавнича справа України за 13 років незалежності зазнала суттєвих змін. До 1990 року структура книжкового ринку СРСР була централізовано-плановою та державно-монопольною, а друкований твір визнавався як духовна цін­ність. За ринкових умов відбулося зміщення акцентів. Книга набула функ­ціонального значення і стала товаром, який може і повинен приносити прибуток. Проте, через недалекоглядну політику уряду потрапила під податковий тиск, внаслідок чого скоротилися кількісні та знизилися якісні показники ви­пущеної друкованої продукції. Водночас послабшав інтерес до читання, українсь­комовна література опинилася в умовах жорсткої конкуренції з російською.

Актуальність теми зумовлюється потребою вивчення процесів, що від­бу­ваються у галузі вітчизняного книговидання, виявлення причин, які при­звели до її кризи, необхідністю аналізу здобутків і втрат українського дру­карства років незалежності та осмислення тих його тенденцій, які пов’язані із досвідом формування національного інформаційного простору та уроками державного будівництва 1991–2003 рр. Необхідність розробки обраної теми саме в організаційному, тема­тич­ному та рекламно-промоційному зрізах посилюється також і відсутністю спе­­ціального дослідження, яке б містило комплексний аналіз видавничої справи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Роз­бу­дова державності України” (державна реєстрація № 196015204), програми Інс­титуту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка "Системи масової ко­му­нікації та світовий інформаційний простір” (№ 01БФ045-01) та програми ка­фе­дри видавничої справи та редагування "Історія видавничої справи та редагування”. Наукова проблематика дисертаційної праці безпосередньо по­в’я­зана з лекційними курсами "Історія видавничої справи” та "Основи видавничої справи та редагування”.

Мета дисертаційного дослідження полягає в ґрунтовному аналізі стану сучасного вітчизняного книговидання та виявленні основних його тен­денцій в організаційному, тематичному та рекламно-промоційному аспектах.

Мета роботи зумовлює розв’язання низки завдань:

- охарактеризувати стан видавничої справи;

- виявити головні тенденції, які відбулися за досліджуваний період;

- з’ясувати причини кризової ситуації, що склалася в українському книговиданні;

- встановити наслідки політики українського уряду стосовно власного друкарства;

- сформулювати шляхи виходу галузі з кризи.

Об’єктом дослідження є книжковий ринок України, а саме: видав­ництва різних форм власності, нормативно-правові акти, що регулюють ви­дав­ничу діяльність, а також фахова книгознавча періодика. Дисертантом вивчено діяльність 70 видавництв. З них – 11 державних ("Веселка”, "Вища шко­ла”, "Дніпро”, "Український письменник”, "Урожай”, "Либідь”, "Осві­та”, "Наукова думка”, "Україна”, "Техніка”, "Полісся”) та 59 – з іншими фор­мами власності ("Фоліо”, "А.С.К.”, "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, "Смо­ло­скип”, "Генеза”, "Факт”, "Основи”, "Зелений Пес”, "Ранок” тощо).

Предметом дослідження є закономірності розвитку видавничої сфери, формування та реалізація державної політики у цій галузі, діяльність видавництв, тематична палітра книг та функціонування фахової періодики.

Часовий період, взятий для дослідження, складає 13 років (з 1991 р.). Нижня межа пов’язана із проголошенням державної незалежності, верхня – зумовлена прийняттям державного бюджету на 2004 р., згідно з яким блокується дія нового Закону України "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні”.

Методи дослідження. Для досягнення завдань, зумовлених метою роботи, дисертанткою було використано методи емпіричного та теоретичного дослідження.

- Аналітико-синтетичний метод застосовано для систематичного ці­ле-спрямованого вивчення об’єкта, що дало можливість отримати первинну інформацію у вигляді сукупності емпіричних тверджень, а також виявити тенденції та закономірності книговидання;

- Елементи системно-структурного та типологічного методів використано для поділу видавництв на певні тематико-типологічні групи;

- За допомогою статистичного методу досліджено особливості друку за мовними і територіальними ознаками, а також за тематичними розділами;

- Проблемно-хронологічний метод застосовано для вивчення у хронологічній послідовності зародження, формування та розвитку нової законодавчої бази, сучасної системи видавничих та книгорозповсюджуючих структур, а також змін у тематиці видань.

Джерельна база. Емпіричною базою дослідження стали статистичні збірники "Друк України”, архівні матеріали Книжкової палати України, літературні джерела (книги різних жанрово-тематичних груп), а також публікації ЗМІ. Теоретична основа – наукові праці вітчизняних та зарубіжних теоретиків і практиків книгознавства та журналістикознавства.

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Біля витоків теорії вітчизняного книгознавства наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. стояли В. Вин­ни­чен­ко, Б. Грі­н­­ченко, Д. Дорошенко, І. Крип’якевич, М. Максимович, С. Маслов, Ю. Меженко, І. Огі­єн­ко, І. Фра­н­ко. Друкарство 1917–1923 років дослідила Т. Ків­шар[1].

Український книготворчий процес періоду СРСР розглядався у загаль­норосійському та радянському контекстах. Публікації багатьох того­час­них книгознавців не претендують на об’єктивність. Певної уваги заслуго­вують лише праці Д. Гнатюка, М. Малихіна, Б. Назарова, колективна монографія за редакцією П. Попова[2].

За останнє десятиліття в Україні з’явилася низка розвідок, що стосу­ють­ся видавничої сфери років незалежності. Проте, ця тематика досі залиша­є­ться недостатньо розробленою у новітній історії України. У своїх працях і статтях сучасні книгознавці торкаються окремих аспектів друкарської справи: формування законодавчої бази; організації та структури сучасного видавництва; статистики друку; частково книжкового марке­тингу. Найвагомішими в контексті порушеної нами проблематики є праці М. Тимо­шика[3].

Особливої уваги заслуговують праці М. Сенченка[4] та М. Низового[5], присвячені питанням української статистки друку.

Тематичний напрямок книговидання розробляє К. Родик[6]. Однак за стилем це радше журналістські праці, ніж наукові, оскільки не містять жод­ного теоретичного положення. Розвиток наукового книговидання дослідила Н. Зе­лінська[7]. На окремих аспектах випуску науково-популярної та дитячої літе­ратури зупинилася Е. Огар[8]. Щодо інших тематичних ніш друкарства існують лише окремі статті у періодиці різного спрямування.

Поза увагою наукового зацікавлення знаходиться ще одна важлива технологічна ланка видавничої сфери – книжкова торгівля. Окремої науко­вої розвідки з питань книгорозповсюдження в Україні досі немає. Існують лише кілька журналістських оглядів у фаховій пресі. Серед наукових най­більшої уваги заслуговує публікація М. Тимошика[9].

Відрадним явищем сучасного журналістикознавства є кандидатська дисертація Г. Ключковської "Книжкова промоція як взаємодія книжкової справи та ЗМІ (засади формування української моделі)”[10]. Окрім того, питанням інформаційного маркетингу присвячений збірник статей "Реалії та перспективи українського книжкового ринку”11.

Проблеми видавничої справи порушують у своїх працях В. Лизанчук[12], В. Хо­ню[13], Н. Черниш[14]. Важливу роль у висвітлені книговидавничої те­ма­ти­ки відіграють фахові періодичні видання – "Друкарство”, "Друк & Книга”, "Книжковий огляд”, "Книжковий клуб плюс”, "Книжник-review”.

Наукова новизна роботи. Авторка здійснила першу спро­бу комплекс­ного дослідження системи творення, поширення і попу­ля­ризації національної книги у ринкових умовах. У дисертації аргументовано, що розвиток книжкового ринку країни безпосередньо залежить від державної політики у видавничій галузі.

Важливою ознакою роботи є розмежування понять "вітчизняна” та "українськомовна” книга. Вітчизняним називаємо будь-яке видання, виго­то­влене на території України. Відповідно, українськомовним вважаємо твір, написаний і випущений українською мовою. У цьому контексті новизна ро­боти полягає у вивченні умов функціонування видавничої продукції державною мовою. Зокрема, доведено, що сукупність зовнішніх інформаційних чинників та внутрішньої політики щодо власної книги призвели до фактичної резервації українськомовної літератури.

У дисертації вперше проаналізовано роль літературних конкурсів у по­пуляризації українськомовних видань, а також проведено паралелі у розвитку художньої літератури і особливостей функціонування книжкового рин­ку, здійснено спробу вивести узагальнену структуру типового вітчизня­ного видавництва.

Найсуттєвіші наукові результати, отримані особисто здобувачем:

- досліджено звітні форми В-1, які видавництва щороку надсилають до Книжкової палати України для контролю кількості видань, що досі залишалося поза увагою науковців;

- сформульовано основні проблеми сучасної статистики друку;

- проаналізовано вікову специфіку книжкового ринку;

- виявлено вплив соціальних та економічних факторів на читацькі запити;

- визначено взаємозалежність затяжної видавничої кризи у державі та тенденцій розвитку художньої літератури;

- вивчено особливості друку українськомовної продукції та запропоновано шляхи її популяризації;

- з’ясовано можливості створення позитивного іміджу видавництва та формування попиту на книги засобами рекламно-промоційної кампанії.

Практичне застосування одержаних результатів. Спостереження й узагальнення, зроблені в дисертації, допоможуть відтворити всю складність і суперечливість книготворчого процесу наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. Основні положення та висновки дослідження можуть бути використані при викладанні нормативних та спеціальних курсів "Історія видавничої справи”, "Основи видавничої справи та редагування”, "Видавничий бізнес” для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за спеціальностями "Видавнича справа та редагування” і "Журналістика”. Окремі результати дисертації стануть у нагоді видавцям для впровадження у практичну діяльність. Робота може бути корисна усім, хто цікавиться історією, літературою та культурою України.

Апробація результатів дослідження проводилася під час обговорення на засіданні кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Головні положення, результати та висновки роботи оприлюднені у формі доповідей на чотирьох міжнародних науково-практичних конференціях: "Друкарство молоде” (Київ, травень 2003), "Журналістика–2003 у дзеркалі моніторингу та інфор­маційного моделювання ЗМК” (Київ, травень 2003), "Журналістыка–2003” (Мінськ, грудень 2003), "Творчість Юрія Федьковича у контексті української та світової літератури” (Чернівці, жовтень 2004).

Публікації. Основні положення роботи викладені у дев’яти наукових працях, які виконані одноосібно. З них – два матеріали конференцій.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Додатки вміщують допоміжні таблиці та рисунки і розподілені за розділами (додатки А-Б стосуються розділу 1, В – розділу 2, Д – роз­ділу 3). Загальний обсяг дисертації 233 с., списку використаної літератури – 16 с. (210 позицій), додатків – 31 с.

[1] Ківшар Т. Український книжковий рух: книговидання та книгопоширення (1917–1923): Дис. на здоб. наук. ступ. д. іст. н. – К., 1996. – 463 + XVII с.

[2] Гнатюк Д. Книговидавнича справа на Україні в післявоєнні роки. – К.: Політвидав України, 1965. – 192 с.; Книга і друкарство на Україні. – К.: Наукова думка, 1965. – 316 с.; Малыхин Н. Г. Очерки по истории книгоиздательского дела в СССР. – М.: Книга, 1965. – 448 с.; Назаров Б. А. Основы издательского дела. – М.: Книга,1963. – 144 с.

[3] Тимошик М. С. Історія видавничої справи: Підручник. – К.: Наша культура і наука, 2003. – 496 с.; Тимошик М.С. Її величність – книга. Історія видавничої справи Київського університету. 1834 – 1999: Монографія / Передмова В. В. Скопенка. – К.: Наша культура і наука, 1999. – 308 с.; Тимошик М. Краху національного книговидання можна уникнути, якщо в цей процес терміново втрутиться держава // Літературна Україна. – № 2. – 23 січ. – С. 3; Тимошик М. Видавнича справа та редагування: Навч. посібн. – К.: Наша наука і культура, 2004. – 224 с.; Тимошик М. Ситуація у видавничій справі вийшла з-під контролю держави. Післямова до Всеукраїнських загальних зборів видавців, поліграфістів і книгорозповсюджувачів // Друкарство. – 2000. – № 4. – С. 4-7; Тимошик М. Тенденції сучасного українського книговидання // Вісник Книжкової палати. – 2001. – № 7. – С. 3-5.

[4] Сенченко М. Світове книговидання і випуск творів друку в Україні // Друкарство – 2003. – № 3 – С. 12-19; Сенченко М. Маємо те, що маємо // Друкарство. – 2004. – № 3. – С. 5-11.

[5] Низовий М. Статистика друку: сутність і значення// Вісник Книжкової палати. – 1997. – № 2. – С. 19-22; Низовий М. Українська статистика друку: основні етапи становлення та розвитку. – К., 2002. – 240 с.

[6] Родик К. Невивчені уроки Ситіна або "Гоголізація” триває. – Львів: Кальварія, 2000. – 176 с.; Український бестселер. Книжка року’2000. – Львів: Кальварія, 2001. – 234 с.; Український best. Книжка року’2001. Упорядник Костянтин Родик, Дмитро Стус. – К.: Абрис; Книжник-Ревю, 2002. – 192 с.

[7] Зелінська Н. Наукове книговидання в Україні: історія та сучасний стан. – Львів: Світ, 2002. – 268 с.

[8] Огар Е. Дитяча книга: проблеми видавничої підготовки: навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів. – Л.: Аз-Арт, 2002. – 160 с.; Огар Е. Сучасна науково-популярна література: зникнення чи трансформація виду // Реалії та перспективи українського книжкового ринку (Про інформаційний маркетинг. І не лише про нього…): Зб. ст. і м-лів круглого столу "Розвиток інформаційного маркетингу на книжковому ринку України” / Упоряд. Є. І. Огар. – Львів: Аз-Арт, 1997. – 144 с.

[9] Тимошик М. Відносини видавництва і реалізаторів друкованого продукту // Друкарство. – 2003. – № 1. – С. 28-31.

[10] Ключковська Галина. Книжкова промоція як взаємодія книжкової справи та ЗМІ (засади формування української моделі): Дис. на здоб. наук. ступ. канд. філол. н. – Львів, 2000 – 176 с.

11 Реалії та перспективи українського книжкового ринку (Про інформаційний маркетинг. І не лише про нього…): Зб. ст. і м-лів круглого столу "Розвиток інформаційного маркетингу на книжковому ринку України” / Упоряд. Є. І. Огар. – Львів: Аз-Арт, 1997. – 144 с.

[12] Лизанчук В.В. Не лукавити словом. – Львів, 2003. – 560 с.

[13] Хоню В. Організаційно-методичні засади роботи українських видавництв кінця ХІХ – початку ХХ (на прикладі київського видавництва „Вік”). – К., 2000. – 48 с.

[14] Черниш Н. На шляху до культури сучасної української книги // Друкарство. – 2004. – № 2. – С. 29-32.