Гречанюк А.Ю.

(автореферат на здобуття наукового ступеня канд. філол. наук)

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Українська преса кінця ХІХ – початку ХХ століття відіграла значну роль у розвитку національної літератури. На Наддніпрянщині, де російським царатом були натхненні драконовські цензурні вимоги до української літератури, а письменники позбавлені можливості друкуватися, фактично лише нечисленні періодичні друковані видання сприяли розвиткові літератури. В умовах Австро-Угорщини тиск на українську друковану продукцію був значно меншим і тому, логічно, саме Галичина, а за нею і Буковина стали центром української видавничої справи, основним завданням якої була підтримка літератури, її утвердження на європейських позиціях. Значною мірою цьому процесові сприяв часопис "Буковина”. Проте його роль у цьому загальнонаціональному культурно-естетичному процесі належним чином не з’ясована і донині. Щоправда, історичний і суспільно-політичний аспекти цієї проблеми розглянуті досить повно в окремих наукових працях, з-поміж яких у першу чергу треба назвати монографію М.Романюка, спільне дослідження М.Романюка та М.Галушка, а відтак статтю О.Масана, окремі фрагменти книги О.Добржанського та ін.

Загальнокультурна і суспільна функції газети певною мірою розглянуті в розвідці-нарисі Г.Піддубного "Преса на Буковині: Матеріали до історії української преси”, частково цю проблему заторкнуто в монографії О.Дея "Українська революційно-демократична журналістика”, в посібнику П.Федченка "Матеріали з історії української журналістики”, колективній праці "Історія української дожовтневої журналістики”, "Нарисі з історії української журналістики” В.Дмитрука та в праці В.Яременка "Деякі особливості журналістського процесу на Україні в дорадянський період і проблеми його вивчення”.

Дещо ширше буковинську періодику представлено у закордонних виданнях, зокрема в книзі за редакцією Д.Квітковського, Т.Бриндзана та А.Жуковського "Буковина – її минуле і сучасне” в IV розділі ("Українська преса і періодичні видання на Буковині”). В іншій праці – "Історія української преси” А.Животка – подано сконденсовану інформацію про низку окремих періодичних видань Чернівців та реґіону.

Питання висвітлення літератури на сторінках "Буковини” досліджувалися, як правило, однобоко. Це були принагідні статті, що стосувалися розвитку певних жанрів літератури, вивчення й популяризації окремих творчих постатей, що почали свою діяльність на сторінках буковинської періодики. Серед дослідників літературно-художнього процесу кінця ХІХ – початку ХХ ст. та його відображення на сторінках часопису поважне місце належить Ф.Погребенникові, а також Г.Сінченкові, М.Юрійчукові, О.Романцеві, Б.Мельничукові та ін.

Відзначимо, що більшість науковців зверталися до об’єкта дослідження опосередковано, через призму діяльності на сторінках газети окремих діячів української літератури.

Часопис протягом 1885 – 1910 років оприлюднював твори відомих на той час письменників, що сприяло піднесенню "Буковини” до рівня загальноукраїнського періодичного органу. Саме він став основою для входження у велику літературу цілої плеяди визначних поетів, прозаїків, літературних критиків, з-поміж яких першочергову значимість мають Марко Черемшина, О. Маковей, О.Кобилянська, Л.Турбацький, О.Луцький та інші менш відомі, чи й несправедливо призабуті майстри слова (Т.Галіп, І.Синюк, С.Яричевський, Іван Діброва, І.Дощівник та ін.).

Звернення до з’ясування ролі часопису "Буковина” (1885 – 1910) в українському літературному процесі цього часу зумовлене недостатністю наукового висвітлення цієї проблеми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною наукової тематики кафедри української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича: "Жанри, актуальні питання української літератури ХІХ – ХХ століття і літературний та фольклорний процес на Буковині” (номер державної реєстрації 0199U001883).

Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні ролі та місця україномовного періодичного видання – газети "Буковина” (1885 – 1910 рр.), в з’ясуванні історико-літературного та суспільного значення часопису, в першу чергу – його вкладу у розвиток української літератури та літературної критики. З метою реалізації поставленої мети передбачено вирішити такі конкретні завдання:

- окреслити проблематику літературної критики на шпальтах часопису, визначити її значення в загальноукраїнському процесі;

- розглянути українську поезію на сторінках видання, окреслити її основну проблематику, ідейно-художню своєрідність;

- визначити роль часопису в розвитку української прози кінця ХІХ – початку ХХ століття, з’ясувати значення "Буковини” у творчій долі ряду письменників.

Об’єктом дослідження є газета "Буковина”, а саме: літературно-критичні матеріали, поезія та проза, опубліковані на її сторінках протягом 1885 – 1910 років.

Предметом дослідження є літературні дискусії кінця ХІХ століття, статті та рецензії, які аналізували тогочасний літературний процес. Проблематика, тематичні обрії, жанрова своєрідність та ідейна спрямованість поезії і прози.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в роботі вперше зроблено спробу системного аналізу місця, ролі і значення газети "Буковина” у розвитку літератури та літературної критики того часу. В першу чергу звертається увага на ті твори, які донині не стали відомими широкому читачеві, не публікувалися в окремих виданнях. При розгляді літературно-критичних матеріалів газети "Буковина” за історично-хронологічним принципом проаналізовано літературознавчі та критичні виступи О.Маковея, Л.Турбацького, В.Щурата, Я.Весоловського, О.Луцького, котрі недостатньо висвітлені сучасною наукою. Особлива увага приділяється маловідомим фрагментам літературних дискусій кінця ХІХ століття. В науковий обіг введено архівні матеріали, ряд творів різних письменників, які пізніше не передруковувалися, як, скажімо, окремі оповідання О.Кониського, Данила Мордовця, С.Воробкевича, І.Синюка, І.Бажанського та ін. Уточнено ряд помилкових тверджень щодо датування першодруків тощо.

Теоретико-методологічною основою дослідження стали праці дослідників літературного процесу кінця ХІХ – на початку ХХ ст. на західноукраїнських землях і в Україні загалом – А.Жуковського, Ф.Погребенника, І.Денисюка, А.Погрібного, В.Матвіїшина, М.Романюка, М.Юрійчука та ін.). Аналіз матеріалів здійснено з урахуванням часу їх появи за персоналіями, оскільки це дає змогу найбільш оптимально розкрити роль і місце кожного автора в літературному процесі, з’ясувати значення газети у їх становленні та популяризації.

Методи аналізу. У роботі застосовано поєднання історико-літературного, історико-хронологічного, біографічного та порівняльно-історичного методів аналізу.

Практичне значення роботи. Отримані в процесі дослідження результати можуть бути використані при подальшому вивченні літературного процесу 80-х рр. ХІХ – першого десятиліття ХХ ст. на Україні, у з’ясуванні проблем розвитку вітчизняної літературної критики та журналістики, при читанні нормативних академічних курсів історії української літератури ХІХ – поч. ХХ ст., літературно-художньої критики, в спецкурсах та спецсемінарах, присвячених творчості ряду письменників – у першу чергу Є.Ярошинської, О.Кобилянської, О.Маковея, Марка Черемшини, І.Синюка та ін.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження повідомлялися на Міжнародній науковій конференції "Міф і легенда у світовій літературі” (Чернівці, 2000), Всеукраїнській науковій конференції "Покутська трійця” й літературний процес в Україні кінця ХІХ – початку ХХ століть” (Дрогобич, 2001), V конґресі МАУ (Чернівці, 2002). Повний текст дисертації обговорено на засіданні кафедр української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.

Публікації: Основні положення дисертації відображені в 5 публікаціях, здійснених автором одноосібно. Усі надруковані у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, що містить 160 позицій. Повний обсяг дисертації – 202 сторінки, з них 188 сторінок основного тексту...