Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. Українська преса діаспори завжди відігравала значну роль у розвитку етноспільноти: у процесі протистояння асиміляційним впливам, у збереженні культурно-мистецьких та історично-суспільних традицій, у фіксуванні та трактуванні інформаційних відомостей зі всіх сфер життєдіяльності емігранта, у розповсюдженні інформації світовій спільноті про існування гілки українського народу за рубежем, у формуванні консолідаційних чинників української громади в іноетнічному середовищі.
Широка та різнобічна діяльність української спільноти в Канаді, яку вважають найактивнішою, найбільш тривалою та найчисленнішою діаспорною громадою, теж знаходить відображення у засобах масової інформації. Якнайповніше вона відтворена на шпальтах тих інформаційних видань, які за широтою висвітлення подій вважають універсальними, за віковим попитом читача – масовими, за ареалом поширення – всеукраїнськими. Саме такі типологічні ознаки характерні для часопису "Український Голос”, що виходить у канадському місті Вінніпезі (провінція Манітоба) з 1910 року й по наші дні. Видання це має свою історію, тематичні переваги, жанрове розмаїття, постійних авторів, традиції. Упродовж років часопис – дзеркало вболівань його провідних керівників та співпрацівників за долю української спільноти в Канаді, повноцінність її функціонування.
Звернення до з’ясування ролі часопису "Український Голос” (1910 – 1981 рр.) для етнічної спільноти Канади зумовлене тим, що він посідає осібне місце як в загальноукраїнському, так і світовому журналістському процесі, становить значний сегмент інформаційного поля України.
Теоретико-методичною основою дослідження стали праці українських та зарубіжних вчених за такими напрямами:
• історія журналістики – О. Бочковський М. Боровик, О. Вішка, О. Войценко, В. Губарець, О. Денека, А. Животко, І. Крупський, М. Марунчак, І. Михайлин, В. Полковенко, М. Присяжний, М. Романюк, М. Тимошик, Н. Сидоренко та ін.;
• теорія журналістики – М. Василенко, В. Демченко, В. Іванов, В. Лизанчук, А. Москаленко, В. Різун, К. Серажим, В. Шкляр та ін.;
• історії та теорії релігії, політики, економіки, освіти, мистецтва, літератури, видавничої справи – Н. Зелінська, І. Кейван, П. Маценко, Я. Славутич, Я. Рудницький, П. Кравчук, М. Тимошик, Н. Черниш та ін.
Однак донині як в українській, так і в зарубіжній історіографії тільки поодинокі дослідження присвячені становленню "Українського Голосу”, вивченню типології часопису, його проблемно-тематичних та структурно-жанрових особливостей, з’ясуванню місця та ролі часопису в консолідаційних процесах українців Канади.
Варто підкреслити, що для повного залучення доробку редакції часопису "Український Голос” в науку необхідне його комплексне дослідження, вивчення та узагальнення: з одного боку, як журналістського явища, а з іншого – як історично-культурного джерела. В першому випадку йдеться про специфічні риси і характеристики часопису як громадського центру: історія створення, структура, авторський та редакційний склад, етапи діяльності та розвитку. В другому – про часопис як важливе інформаційно-комунікативне і організаційно-дидактичне джерело на основі аналізу різножанрових публікацій часопису та його проблемно-тематичних аспектів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах комплексної програми "Наукові проблеми державотворення” в рамках НДР № 01БФ045-01, "Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір” (№01БФ045-01) та кафедральної теми "Історія видавничої справи зарубіжного українства”.
Мета дослідження полягає у визначенні ролі та місця українськомовного періодичного друкованого органу "Український Голос” в історії української журналістики, у виокремленні його проблемно-тематичних аспектів, у з’ясуванні етноконсолідуючого значення часопису, передусім його внеску в еволюцію української спільноти в Канаді, в організацію церковно-релігійного, освітньо-навчального, морального та духовного життя емігрантів.
Мета зумовлює розв’язання цілої низки завдань, основними з яких є:1. Проаналізувати стан дослідження проблеми в українській та зарубіжній історіографії, визначити повноту її джерельної бази.
2. Висвітлити історію часопису "Український Голос”: виникнення та передумови його становлення, діяльності адміністративно-редакторського складу, особливостей традицій та новаторства в проблемно-тематичному аспекті.
3. Розглянути інформативну та комунікативну насиченість шпальт часопису, виокремити чинники єднання та збереження етноспільноти в чужомовному середовищі.
4. З’ясувати вплив цього періодичного видання на розвиток організаційного життя української спільноти – освітньо-навчального, релігійно-церковного та молодіжного і жіночого руху емігрантів.
5. Визначити роль "Українського Голосу” в консолідації української громади в Канаді.
Об’єкт дослідження – феномен першого незалежного українського часопису "Український Голос” на канадських теренах та його роль у консолідації етнічної спільноти.
Предмет дослідження – багатогранність проблемно-тематичного та організаційного аспектів діяльності "Українського Голосу”.
Хронологічні межі дослідження – 1910 – 1981 рр. – визначені важливими чинниками. По-перше, згідно з поглядами деяких українських дослідників виокремлення так званої четвертої еміграційної хвилі варто пов’язувати з початком 80-х років ХХ століття, що внесли нові віяння у політичну систему в Україні; по-друге, саме 1981 р. відбулося злиття двох діаспорних видань Канади – "Українського Голосу” та "Канадійського Фармера”, що сприяло певним змінам у структурно-жанровому та проблемно-тематичному аспектах аналізованого часопису. Такий часовий відтінок дає змогу простежити еволюцію "Українського Голосу” як журналістського явища, з’ясувати вплив його проблемно-тематичного діапазону на процеси інтеграції та консолідації української громади в Канаді.
Методи дослідження. Дослідження проведено з дотриманням наукових принципів історизму, об’єктивності, комплексності та достовірності. У роботі використано комплексно-аналітичний, порівняльно-аналітичний, історико-хронологічний, бібліографічно-описовий, системно-структурний та статистичний методи, за допомогою яких з’ясовуються всі аспекти заявленої тематики.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що це перше комплексне дослідження історії розвитку "Українського Голосу”, суспільно-культурної діяльності видання. У роботі на підставі системного аналізу проблемно-тематичного циклу публікацій:
– вперше висвітлено історію виникнення, розвитку та дієздатності часопису;
– вперше досліджено ефективність публікаційних впливів щодо володіння емігрантами достатнім рівнем інформаційних, комунікативних, організаційних аспектів діяльності;
– вперше на основі систематизації та узагальнення значного за обсягом фактичного матеріалу розкрито внесок конкретного видання – часопису "Український Голос” – у становлення, розвиток, консолідацію української етнічної спільноти.
Практичне значення роботи. Отримані у процесі дослідження результати можуть бути використані при подальшому вивченні історії української та зарубіжної журналістики, історії видавничої справи зарубіжного українства, при читанні навчальних та спеціальних курсів, при створенні підручників та посібників з означеної проблематики.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат й опубліковані наукові статті, в яких викладені основні положення наукової роботи, виконані здобувачем самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційної роботи обговорювали на засіданні кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Результати дослідження були представлені на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях "Людина в просторі етнічної культури” (Київ, АНУ, 2004), "Творчість Юрія Федьковича в контексті української та світової літератури” (Чернівці, 2004), "Українська преса початку ХХ століття як націотворчий чинник”, присвяченої 100-річчю виходу газет "Хлібороб” та "Громадська думка” ("Рада”), журналу "Рідний край” (Полтава, 2006), "Українська діаспора: історичні пошуки, еміграційні явища, культурно-мистецькі набутки, функціонування наукових установ” (Ніжин, 2006), "Українська діаспора: проблеми дослідження” (Острог, 2006), "Харків і Харківський університет у розвитку української журналістики: від тижневика "Харьковские известия” до газети "Харківський університет (До 190-річчя університетської преси)” (Харків, 2006), "Українська журналістика – 2008” (Київ, 2008).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано сім публікацій, з них три у фахових виданнях, чотири – в інших виданнях. Усі публікації виконано одноосібно.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків(195 с.), списку використаних джерел (308 позицій), додатків. Загальний обсяг дисертації – 219 с.
Основний зміст роботи
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, її хронологічні межі; визначено мету, що обумовлює завдання роботи, предмет, об’єкт, методи дослідження; аргументовано наукову новизну і теоретичне та практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі – "Історіографія та джерельна база дослідження” – проаналізовано стан дослідження української діаспорної преси загалом і в Канаді зокрема, а також подано загальну характеристику джерел з досліджуваної проблеми.
Історіографія української діаспорної журналістики зосереджена на питаннях загального розвитку етнічної преси, її різних аспектів функціонування. Конкретні видання українськомовної канадської преси, зокрема діяльність часопису "Українського Голосу”, за винятком поодиноких досліджень, об’єктом вивчення донині ще не були. Необхідність дослідження найвизначніших діаспорних видань вкрай на часі, бо вони становлять значний сегмент загальноукраїнської журналістики. Зважаючи на повноту і проблематику дослідження історії становлення та розвитку української діаспорної преси в цілому і в Канаді зокрема, усі праці умовно можна поділити на дві групи: публікації в Україні і за кордоном.
Окремі аспекти багаторічного поступу української журналістики за кордоном, діяльності редакторів, видавців, публіцистів, впливу їх публікацій на громадську думку, особливостей проблемно-тематичного змісту розглядаються у ґрунтовних працях сучасних українських учених О. Вішки, О. Гриценко, В. Губарця, О. Денеки, В. Качкана, І. Крупського, І. Михайлина, М. Присяжного, М. Романюка, М. Савки, Н. Сидоренко, М. Тимошика.
Найбільш оперативним матеріалом, який може ліквідувати численні прогалини в історії української діаспорної періодики, є наукові статті, опубліковані в щорічних випусках "Збірника праць Науково-дослідного центру періодики” (вийшло чотирнадцять випусків) та матеріалах Всеукраїнської науково-практичної конференції "Українська періодика: історія і сучасність”. Однак журналістська діяльність наших земляків за кордоном досить рідко стає темою розвідок авторів цих збірників. Серед таких варто назвати А. Грузова, М. Шудрю, Н. Кулешу, Л. Саєнко, О. Денеку. Розвідки ж, присвячені "Українському Голосу”, тут зовсім відсутні.
Цінні відомості про розвиток етнічної преси віднаходимо у працях таких дослідників, як: М. Боровик, А. Животко, Б. Євтух, Є. Камінський, Д. Квітковський, С. Наріжний, Ю. Тернопільський, А. Шлепаков. Серед найвагоміших варто виокремити праці М. Марунчака, в яких подано історію розвитку української спільноти в Канаді. Тут також зібрано різноманітний документальний матеріал про пресу, літературу та друкарство канадських українців піонерської доби, зокрема йдеться й про діяльність "Українського Голосу”.
Варто зазначити, що дослідників, які безпосередньо б цікавилися "Українським Голосом” і мають з цієї теми кілька публікацій, зовсім не багато. Так, в Україні питанню розвитку часопису присячені окремі розвідки М. Тимошика, в Канаді – А. Фігус-Ралько.
Джерельною базою розробки наукової проблеми стали підшивки часопису, календарів-альманахів "Українського Голосу”, архівні матеріали, мемуарна література.
Для написання роботи використано річники часопису та календарі "Українського Голосу”, частина яких зберігається в домашньому архіві професора М. Тимошика та у Національній бібліотеці ім. В. Вернадського. Підшивки часопису за останні десятиліття минулого століття зберігаються в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Якнайповніше альманахові видання "Українського Голосу” збережено у фондах Бібліотеки української діаспори ім. О. Ольжича.
Джерельну базу дослідження доповнює восьмитомне видання "Літопис українського життя в Канаді” О. Войценко. Це своєрідний збірник публікацій "Українського Голосу”, де в хронологічному порядку зареєстровано важливі факти життя українців у Канаді з 1910 по 1979 рр.
До важливих джерел нашого дослідження належить мемуарна література: періодична, книжкова. Позитивно, що на шпальтах часопису, зазвичай у ювілейних виданнях, друкують спогади його безпосередніх творців: В. Батицького, В. Карпця, В. Кудрика, І. Мисака, І. Сирника, М. Стечишина, М. Гикавого А. Фігус-Ралько, Т. Ферлея та інших. Книги спогадів О. Брика, В. Гавриша, І. Гуменюка, Л. Лукашевича, Г. Змієнко-Сенишин, В. Чумера та інших авторів поповнюють відомості про духовне життя українців у Канаді, а отже, й про розвиток українськомовної видавничої справи.
У другому розділі – "Становлення та основні етапи функціонування часопису” – висвітлено історію газети: передумови її виникнення та становлення, встановлено імена керівників видавництва та редакторів видання в контексті їх діяльності, окреслено хронологічні межі етапів розвитку та функціонування.
Поява і становлення преси української етноменшини в Канаді зумовлена, на наш погляд, кількома чинниками:
1. Політичним – створення пресового органу як засобу впливу політичними партіями.
2. Релігійним – з метою поширення релігійних впливів.
3. Культурологічним – з метою висвітлення, поширення та пропагування результатів праці культурно-освітніх товариств.
4. Просвітницьким – з метою інформування читача, бажанням зберегти в еміграційних умовах етнічну самобутність громади.
Для розуміння передумов виникнення та становлення "Українського Голосу” чітко окреслено суспільно-політичні події в Україні, Канаді та рух першої еміграційної хвилі: причини, характер, кількість емігрантів, умови, в яких вони опинилися. Динаміка кількісного збільшення української еміграції до Канади та деяке покращення матеріального і суспільно-культурного життя українців у новій країні, бажання володіти інформацією зумовили потребу українськомовного часопису. Так, перше число часопису "Український Голос”, ідея створення якого з’явилася на конференції українських учителів 1907 року, вийшло 16 березня 1910 року накладом 3000 примірників, витрати становили 400 доларів. Процес його становлення та розвитку відбувався досить складно, що було безпосередньо пов’язано з матеріальним станом новоствореного видавництва, браком відповідного технічного забезпечення, відсутністю кваліфікованих спеціалістів тощо. Незважаючи на це, видання стало одним із основоположників загально-української преси в Канаді, універсальної за змістовою наповненістю, за масовістю читача – представників різних партій та соціальних станів; зламало печальну традицію короткотривалості існування пресових органів.
Стале функціонування часопису залежало від елітної активності його редакторів, які сформували своєю журналістською діяльністю концепцію консолідації української спільноти. За головні категорії соборності етноменшини редактори обирають:
– культуру в широкому значенні цього поняття, трактуючи її як явище наддержавне, але національночинне;
– психологічно-філософську категорію "ego”, яка виражається теорією трьох "С” – самостійністю, самопошаною та самодіяльністю кожної людини, що здатна мислити, оцінювати та діяти відповідно до власного світосприйняття і умовиводів, а отже, бути особистістю;
– історичне знання минулого своїх батьків як гарант пам’яті власного етногенетичного коду.
Для ефективного функціонування часопису важливо й те, що праця редакторів була довготривалою. Так, упродовж сімдесятилітнього існування "Українського Голосу” редакторами працювали тільки четверо людей – В. Кудрик, М. Стечишин, І. Сирник, М. Гикавий, всі вони українці, вихідці із Західної України.
На основі системного аналізу річників "Українського Голосу” виділено такі етапи розвитку часопису:
Перший етап – 1910–1922 рр. Це процес становлення та утвердження часопису: створювалася його матеріальна база, установлювалася програма, структура, підбирався авторський колектив, формувалося коло читачів, його ідейний та проблемно-тематичний напрямок.
Другий етап – 1922–1946 рр. – період розвитку та диференціації часопису. Урізноманітнювалася рубрикація, збільшувалася кількість передплатників, від яких залежав матеріальний стан часопису, покращувалося його поліграфічне оформлення. Це час, коли "Український Голос” формується як масове (маємо на увазі читачів різних вікових груп), універсальне (враховуючи різноманітність тематики) видання.
Третій етап – 1947–1981 рр. – період утвердження часопису як загальновідомого тижневика, що має сталу структуру, значну кількість передплатників, співпрацює із визначними авторами.
Звичайно, упродовж років, у період діяльності різних редакційних колегій часопис видозмінювався у формозмістовому аспекті. Незмінними залишалися напрям – демократичний та ідея – консолідація української громади.
У третьому розділі – "Український Голос” як інформаційно-комунікативна система української етно-меншини в Канаді” – окреслено проблемно-тематичний аспект діяльності часопису.
"Український Голос” репрезентував себе як такий тип видання, яке протягом усього періоду існування виступає творцем, поширювачем та скарбницею етнічної інформації, що створюється та функціонує з метою консолідації української спільноти. Тож часопис виконував і виконує нині етноконсолідуючу дуалістичну роль: з одного боку він є постійним інформатором та комунікатором, а з іншого – формотворчим засобом громадської думки спільноти. Формуванню громадської свідомості української громади в іноетнічному середовищі часописом сприяли такі чинники:
А. Хронологічний. Довготривалий часовий проміжок існування часопису: понад 90 років із щотижневою періодичністю.
Б. Творчий. Високий освітній рівень працівників та дописувачів видання: вчені, лікарі, вчителі, митці та інші.
В. Фінансовий. Матеріальна база видання сформована на коштах передплатників та добровільних внесках меценатів.
Г. Організаційний. Завдяки вдалому менеджменту, програмним цілям, тематичному спрямуванню часопис став авторитетним виданням.
Д. Системний. Упродовж існування часопису систематично впроваджується ідея єдності українців у світі загалом та в Канаді зокрема.
Одну з найважливіших функцій у процесі актуалізації культурного потенціалу української спільноти Канади, який відігравав вирішальну роль у процесах її адаптації та інтеграції, ідентифікації та консолідації, здійснювали чітко структуровані, цілеспрямовані проблемно-тематичні публікації.
Публіцистика часопису створює парадигму політичної, економічної та духовної культури українця-емігранта.
1. Політичну культуру українців у Канаді часопис формує як систему цінностей норм поведінки, яка складається із політичної свідомості – це знання про політику, ознайомленість із політичними подіями та рівнем їх важливості у суспільстві, державі, у міждержавних відносинах; політичної поведінки – це вміння використовувати особисті права, громадянські обов’язки, оціночне судження та дії щодо доцільності функціонування такої влади; політичних інститутів, які об’єднують українську громаду та репрезентують її на міжнародному рівні.
2. "Український Голос” трактує економічну культуру як особистісну цінність та норму, що передбачає розвиток моральних і ділових якостей індивіда; виховання підприємливості, обачності, вміння швидко й оперативно реагувати на зміну зовнішніх обставин, покладаючись, здебільшого на власні зусилля і власний хист; навчання оволодіння економічними знаннями, вміння робити економічний вибір, аналізувати економічну ситуацію та приймати обґрунтовані рішення; інституційну цінність та норму, яка розглядає інститут держави як гарант дотримання прав людини і громадянина. Часопис піклувався економічною стабільністю, упорядкуванням господарських процесів і економічних відносин та створенням відповідних умов для їх розвитку, освоєнням нових ринків, джерел сировини і збуту продукції, впровадженням досягнень науково-технічного процесу тощо. Згідно з поглядами дослідників, компонентами економічної культури виступає трудова, техніко-технологічна, наукова, інформаційна, організаційна культура економічних відносин.
Публікації політичної та економічної проблематики були потужним механізмом ефективної адаптації українців до нових соціальних умов та інтеграції в канадське суспільство. Роль таких матеріалів в об’єднанні етнічної спільноти полягає в тому, що публікації зміцнюють її внутрішню структуру, створюють умови для подальшого розвитку, виступають своєрідною системою захисту прав і обов’язків громадянина, утверджують загальнодержавне буття.
3. Найважливіше завдання в процесі ідентифікації української спільноти та її консолідації виконувала інформація, що акумулювала духовну культуру. Саме вона становила осердя етноментальності та самобутності української громади у вирі багатокультурності Канади, створювала умови для еволюції, самореалізації та самоствердження особистості, згуртовувала моральні та етнічні потреби спільноти. Складовими духовної культури, згідно з поглядами редакції, були такі компоненти: мова, освіта, мистецтво, релігія, громадські організації, видавництво українськомовних книг тощо.
Помічено, що одне з провідних місць у тематичній палітрі часопису посідають питання освіти (зокрема державне шкільництво, так звані рідні школи, здобуття українцями дипломів у різнотипових навчальних закладах ) та мистецтва –дії (театр, музика, танці), образу (живопис, графіка, скульптура), виробу (вишивка, писанкарство, різьбярство та ін.), слова (література). Вони виконують роль пріоритетних чинників у процесі утвердження теперішнього і майбутнього спільноти, згуртовують її. Роль "Українського Голосу” у створенні та збереженні освітнього і мистецько-літературного середовища для українських громадян Канади досить вагома, оскільки він був не пасивним спостерігачем, а активнодіючим творцем нового українсько-канадського життя, розвиток якого базувався на особистісно розумовій праці та наполегливості, етнічній традиційності, яку трактували не як узаконену догму, а як мистецький ідеал, який дає поштовх до творчої діяльності та самореалізації, стає метою прагнень кожної особистості зокрема і етноменшини в цілому.
Таким чином, контент-аналіз засвідчив, що тематична палітра публікацій часопису різноманітна, багатопроблемна, проте об’єднує їх головна мета – консолідація української спільноти на теренах Канади.
У четвертому розділі – "Український Голос” – організатор громадського життя українців Канади – з’ясовано роль часопису в створенні церковних та навчально-виховних закладів, молодіжних і жіночих організацій, у процесі розвитку української видавничої справи на канадських теренах.
Ідея єдності у релігійній сфері, на думку редакції "Українського Голосу”, мала базуватися на принципах толерантності та раціоналізму. Вони забезпечують міжособистісну та міжнаціональну культуру взаємин іновірців, створюють позитивні умови для онтологічного буття індивіда.
Значення часопису для збереження цілісності української спільноти в Канаді в релігійному аспекті простежуємо у тому, що він: а) сприяв створенню та функціонуванню такого церковного закладу, який об’єднував би представників різних віровизнань, але однієї нації (прикладом стала Українська Греко-Православна Церква); б) формував концепт утвердження рідної мови в церковному богослужінні; в) був одним із засновників етнічної релігійної преси, зокрема газети "Вісник”; г) став ініціатором заснування церковно-освітніх та навчально-виховних закладів, зокрема колегії святого Андрія, бурси імені А. Коцка, інститутів імені П. Могили та М. Грушевського.
Функціонування молодіжних та жіночих організацій часопис розглядає як позитивне та прогресивне явище в структурі етнічної спільноти, яке сприяє її цілісності. Об’єднання такого типу творили феномен спільності поглядів і проблем, шляхів їх вирішення, організованого дозвілля, суспільно-політичного та культурно-етичного типу мислення серед представників української громади. Організації засвідчували міжособистісне єднання представників одного віку (молодіжні) чи статі (жіночі), виконували функцію репрезентатора українців у канадському суспільстві. Публіцистикою друкованого органу утверджується ідея необхідності таких громадських організацій, бо вони об’єднують представників однієї нації, розвивають їх творчі здібності, репрезентують українську культуру в іноетнічному середовищі.
Роль часопису в розвитку української видавничої справи в Канаді оцінено за кількома аспектами: по-перше, часопис поширював інформацію про появу книг у видавництві "Українського Голосу” (згодом "Тризуб”), по-друге, видання українськомовної друкованої продукції було поставлено пізніше на професійну основу; по-третє, налагоджено поширення видань не тільки в канадських провінціях, а й в різних країнах світу, де проживали українці.
Висновки
Феномен "Українського Голосу” в контексті розвитку українськомовної преси на теренах Канади полягає у здійсненні ним триєдиної функції: інформування, комунікації та консолідації української спільноти.
Відповідно до поставлених завдань зроблено такі висновки:
1. В історіографії української журналістики наявна незначна кількість праць, присвячених дослідженню діаспорної преси. Конкретні видання українськомовної канадської преси, зокрема часопис "Український Голос”, за винятком поодиноких досліджень, об’єктом вивчення донині ще не були. Саме тому в роботі акцентовано увагу на вивченні джерельних матеріалів: підшивок часопису, календарів-альманахів "Українського Голосу”, архівних матеріалів, мемуарної літератури.
2. В історії розвитку діаспорної преси часопису відводять особливе місце з кількох причин:
А. Особливість цього видання полягає в тому, що воно стало одним із основоположників такої діаспорної преси, для якої характерні наступні типологічні ознаки: за регіоном обслуговування – загальноканадське, за читацькими призначеннями – для широкого кола читачів (інформація для дітей, жінок, молоді, людей похилого віку), за періодичністю – щотижневик, за спеціалізацією – універсальне видання, за формою фінансування – виходить за кошти читачів та добровільних внесків меценатів.
Головними передумовами появи часопису у березні 1910 року були політичні, релігійні, культурні, просвітницькі чинники.
Назва "Український Голос” несла в собі заряд єдності, соборності різних за політичними поглядами, релігійними уподобаннями особистостей, які були представниками однієї нації.
Б. Ідею консолідації української спільноти в Канаді порушили та сформували своєю діяльністю редактори часопису – В. Кудрик, М. Стечишин, І. Сирник, М. Гикавий. За головну категорію соборності етноменшини вони обирають культуру як явище наддержавне, але національночинне; як психологічно-філософську характеристику "ego”, що виражається теорією трьох "С” – самостійністю, самопошаною та самодіяльністю кожної людини, що здатна мислити, оцінювати, діяти відповідно до власного світосприйняття та умовиводів, а отже, бути особистістю; як історичне знання минулого, що творить основу майбутнього.
В. Дослідження наукової літератури та аналіз річників часопису дають підстави виокремити в процесі функціонування "Українського Голосу” три етапи, які розглянуто в контексті історичного розвитку української спільноти в Канаді:
– перший, 1910–1922 роки – етап становлення та утвердження часопису. Найвідповідальніший час, упродовж якого створювали типологічну основу та бюджет видання, формували журналістський колектив, коло передплатників;
– другий, 1922–1946 роки – етап розвитку та диференціації часопису. Утверджується традиційність рубрикації, структурованість інформації, ідейна цілеспрямованість тощо;
– третій, 1947–1981 роки – етап еволюції та збереження видання. Поліпшується матеріальна база, зберігається репутація загальновідомого тижневика, покращується його авторський склад, із часописом співпрацюють люди з вищою освітою, значна кількість професорів.
3. Найважливіше завдання часопису полягало в інтенції єдності української громади в Канаді, реалізувалося воно завдяки проблемно-тематичній палітрі публікацій. Формуванню громадської думки часописом у консолідаційному руслі сприяло кілька чинників:
А. "Український Голос” характеризується як авторитетне, універсальне, творене професіоналами та творчими особистостями видання.
Б. Інформаційно-тематична наповнюваність шпальт, яка, згідно з поглядами науковців, здійснює безпосередній вплив на зміни у "банку свідомості”, була чітко структурована і цілеспрямована.
В. Публіцистикою часопису виокремлено головну категорію єдності українства – культуру:
– здійснюється формування політичної культури українців у Канаді, зокрема таких її компонентів, як-от: політичної свідомості, політичної поведінки, політичних інститутів, що забезпечують права і обов’язки громадян, сприяють єдності української громади та репрезентують її на міжнародному рівні;
– економічна культура етнічної спільноти формується на усвідомленні життєвої домінанти праці, трактується часописом як система особистісних та інституційних цінностей і норм, складниками якої є трудова, техніко-технологічна, наукова, інформаційна, організаційна культура. Редакція друкованого видання розглядає політичну та економічну культуру як ефективний чинник міжетнічного спілкування, адаптації та інтеграції українців у канадське суспільство;
– формування духовної культури як найважливішого акумулятора ідентифікації, консолідації та самобутності української громади у вирі багатокультурності Канади. Саме вона мала сприяти еволюції та самоствердженню особистості, виробляти моральні та естетичні цінності етнічної спільноти, вирізняти українців серед представників інших національностей. Складниками духовності українців, які виконують роль пріоритетних чинників у процесі морально-естетичної єдності, були: рідна мова, освіта, мистецтво, література, релігія тощо.
4. Упродовж свого існування часопис виконує функцію не тільки інформатора та комунікатора, але й організатора громадського життя спільноти. Таку його діяльність простежуємо в наступному:
А. Часопис виступив організатором створення релігійних та навчальних установ, функціонування яких базується на принципах толерантності та раціоналізму; церковного закладу, який об’єднує представників різних віросповідань, але однієї нації (прикладом стала УГПЦ).
Б. Став одним із засновників релігійної українськомовної преси, зокрема видання "Вісник”, яке упродовж 1924–1954 рр. друкували у видавництві "Українського Голосу”.
В. Ініціював створення таких церковно-освітніх та навчально-виховних закладів, як: колегії святого Андрія, бурси імені А. Коцка, інститутів імені П. Могили та М. Грушевського.
Г. Сприяв розвитку та функціонуванню громадських об’єднань (жіночих, молодіжних), які створювали мікроклімат єдності спільних інтересів, спонукали до творчого пошуку та самореалізації, виконували дидактичну функцію, виступали чинником соборності української громади.
Д. Турбувався про видання українськомовної друкованої продукції, яку було поставлено пізніше на професійну основу; про налагодження поширення видань не тільки в канадських провінціях, а й в різних країнах світу, де проживали українці.
5. Функціонування часопису на канадських теренах здійснило вагомий внесок в історію розвитку загальноукраїнської журналістики та процес інтеграції і консолідації української спільноти.
Список опублікованих праць за темою дисертації.
Статті у наукових фахових виданнях
1. Дзвінчук О. М. Передумови виникнення та становлення загальноукраїнського часопису на канадських теренах / О. М. Дзвінчук // Наукові записки Інституту журналістики. – Т. 9. – К., 2002. – С. 151–155.
2. Дзвінчук О. М. Календарі "Українського Голосу”: історія створення, структурно-жанрові особливості, тематика / О. М. Дзвінчук // Наукові записки Інституту журналістики. – Т. 13. – К., 2003. – С. 36–41.
3. Дзвінчук О. М. Часопис "Український Голос” – організатор видавничої справи в Канаді / О. М. Дзвінчук // Друкарство. – 2005. – листопад, грудень. – С. 67–72.
Статті в інших виданнях
4. Дзвінчук О. М. Література як чинник консолідації української спільноти на шпальтах часопису "Український Голос” / О. М. Дзвінчук // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов’янська філологія. – Чернівці : Рута, 2006 – С. 155–161. Тези наукових доповідей
5. Дзвінчук О. М. Питання життя і творчості Юрія Федьковича на шпальтах українськомовної преси Канади / О. М. Дзвінчук // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов’янська філологія. – Чернівці : Рута, 2005 – С. 156–160.
6. Дзвінчук О. М. Ідея єдності української спільноти Канади в діяльності редакторів часопису "Український Голос” (Вінніпег, Манітоба, 1910–1980 рр.) / О. М. Дзвінчук // Українська преса початку ХХ століття як націотворчий чинник : збірник наукових статей. – Полтава, 2006. – С. 34–39.
7. Дзвінчук О. М. Часопис "Український Голос” – організатор громадського життя українців Канади / О. М. Дзвінчук // Наукові записки Національного університету "Острозька академія” : Історичні науки. – Вип. 9 : матеріали Другої міжнародної наукової конференції "Українська діаспора: проблеми дослідження” / Національний університет "Острозька академія”, Українське історичне товариство, Світова наукова рада при СКУ, Українська американська асоціація університетських професорів. / відпов. ред.: І. Пасічник, Л. Винар, ред. А. Атаманенко. – Острог : РВВ Національного університету "Острозька академія”, 2007. – С. 386–395.
|