Головна » 2013 » Квітень » 12 » Досвідчений журналіст ще на один крок наблизив студентів ЧНУ до їх мети
13:11
Досвідчений журналіст ще на один крок наблизив студентів ЧНУ до їх мети
   Юрій Маришев… Це ім’я і нині не сходить зі сторінок буковинських видань, хоча голову покрила сивина не лишень за часом, але й напруженим ритмом роботи у низці редакцій. Тож нинішнім студентам першого, третього і четвертого курсів філологічного факультету (спеціальність «журналістика») вельми цікаво було послухати людину, котра спізнала життя на кінчик пера.
  Він повернувся… Став за викладацьку кафедру – і про все розповів. Про свою «Мою маленьку хатку на вулиці Щасливій» – своєрідний тритомний серіал журналістських праць.
  Але перед цим шановного гостя завтрашнім журналістам представила завідувач кафедри журналістики, доктор наук із соціальних комунікацій Любов Василик.
  – Кожна людина, – зазначив Юрій Маришев, – тим паче журналіст, – проявляє себе сама. Особливо натякаю на районну газету, з якої вийшов. Якщо ти не працював у «районці», ти нічого не вмієш. Це було усталене правило. Три творчі працівники… Надзвичайно важко, адже треба знати не лишень ту чи ту галузь, але й інші. І писати про це. Оперативно.
  За словами мовця, газета пропагує життя (Три книги «виросли» буквально на очах через те, що вдома ще й досі зберігає усі підшивки, і нічого не залишалося робити, як систематизувати публікації у логічний ряд). Його спізнав ще юнаком у редакції старосинявської райгазети, що на Хмельниччині.
  – Завдання кожного журналіста – давати рядки, – продовжував. – Вони переходили у якість, а якість визначала як рівень публікацій, так і видання. За таким рівнем – пошук проблем, які істотно можуть поліпшити ситуацію, що – треба сказати, – для пристойної журналістики це – досить таки природно. Як і для вдумливого газетяра, оскільки таким завше є й читач.
  Проблеми… Їх доволі. Взяти нинішній час, у якому чільне місце відводиться і пресі. Особливо опозиційному журналістові. У нього є своє бачення. Він ні за «лівими», ні за «правими». Отже, ще вселяє надію читачам. «Політиканство» настільки далеке од проблем людського буття, що не може і не вміє впливати на нормальний розвиток держави.
  Журналістика, на глибоке переконання гостя університету, – і це безумовно, – має писати про відродження, історію України. Окрема сторінка і УПА. Отой національно-визвольний рух, який не дав змоги приневолити людську свідомість. Звісно, у такий спосіб цивілізаційно і пам’ять захищати годиться.
  У другій частині журналістської пари студенти засипали людину за кафедрою запитаннями. Дехто робив це двічі і тричі. Адже багатющий досвід, небайдуже серце, гостре перо, повернення у нинішню журналістику витворили в очах юних послідовників – чи ба! – памолоді – наставника практичної справи, з якою завтрашнім випускникам доведеться стрітися і зануритися у дивовижний світ улюбленого фаху.
  – Студенти, станете журналістами – майте свою принципову думку. Ваша професія – особливий результат, конче потрібен продукт. І пам’ятайте, що після «районки» переконаєтеся: умієте все, – і кладе руку на серце. – Повірте, районні університети після університету – це справжній журналіст.
  Пан Юрій, за плечима котрого хмельницькі видання, а також «Молодий буковинець» і «Буковинське віче», задумався, а по хвилі мовив:
  – У кожного має бути щось святе…
  Ця сентенція для журналіста заслуговує на такий підтекст: коли перо на столі, а слово у серці і душі – журналістика щось таки важить.
  Насамкінець завідувач кафедри журналістики Любов Василик щиро подякувала гостеві за урок посвячення у цей фах, а Юрій Маришев подарував кафедрі серію тритомників книг, у яких дихають історія, герої розповідей і людські долі.
Василь ДЖУРАН 
Фото Ірина БІЧЕР-ІЛУЦАН
Категорія: Про журкафедру | Переглядів: 575 | Додав: | Рейтинг: 5.0/5
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]