Перед присутніми виступив заступник декана факультету Олександр Попович, який нагадав про знаковість свята для всіх буковинців, а потім слово взяв гість факультету, а в минулому – його студент Володимир Андрушко. Відомий правозахисник, який з віддаленого івано-франківського села спеціально завітав до рідного вузу, поділився своїми спогадами. Йшлося про те, як у далекому 1952-му він, тоді студент філологічного факультету, підняв синьо-жовтий прапор над резиденцією. Уже вдруге йому довелося здійснити цю місію в незалежній Україні – у листопаді 1991-го він знову підняв національний стяг над Чернівецьким вузом. Йому ж доручили виконати цю місію й тоді, коли прапор піднімали над міською ратушею.
 Пан Андрушко, якому нині за вісімдесят, говорив про все це з посмішкою на устах, з живим енергійним запалом. Здається, подумки він повернувся у роки своєї молодості. Все його життя практично пройшло в опозиції до комуністичного режиму, за що поплатився двома політичними процесами, ув’язненнями (двічі засуджувався на п’ять років), каторгою в мордовських таборах. Згадував соратників, особливо – Левка Лук’яненка, нині легенду українського руху опору, обіцяв передати йому запросини від чернівецької молоді відвідати університет.
 Присутні з цікавістю слухали незвичного гостя, ставили питання. Серед студентів, до речі, виявилися і його земляки.
  Зроблені студентами-журналістами фото зафіксували, що день Буковинського віча для університетської молоді – таки свято.

Фото Наталки Бурли, студ. спец. «журналістика»