Головна » 2011 » Листопад » 23 » Журналістика по французьки
18:51
Журналістика по французьки
  Ось уже сьомий рік 22 листопада в Україні відзначають День свободи. Це свято – один із наслідків революційних подій 2004 року, але найбільшим їх здобутком став початок насправді незалежної української журналістики.
  Свого часу Георгій Гонгадзе поставив риторичне запитання: «Чи не схожа українська журналістика на «Титанік»?». Сьогодні з певністю можна сказати, що «корабель» врятовано, але куди занесе його у бурхливому потоці подій, які відбуваються у нашій державі, залежить від професійності і дотримання етичних норм кожним журналістом.
   З року в рік українська журналістика прогресує, набуває нових рис, намагається, якнайбільше відповідати світовим стандартам. І за словами французького журналіста Поля Стефана Маньє, який днями прибув до України, а попередній візит здійснив 20 років тому, за цей час у нас відбувся прогрес. Але для того, аби отримати високі місця у рейтингу професійності мас-медіа у світі, потрібно ще багато вчитися. На цьому шляху обов’язковим є досвід європейських ЗМІ, яким у силу різних суспільно-політичних обставин випало пройти ці етапи раніше.
  Поділитися своїм досвідом і висвітлити основні аспекти журналістської етики із Парижу до Чернівців прибув член спілки журналістів Франції Поль-Стефан Маньє. Свого часу він працював головним редактором центральних телекомпаній країни, керівником кореспондентських пунктів у Варшаві, Лондоні, Москві та Римі, висвітлював воєнні конфлікти у Югославії, Албанії, Грузії, викладав у багатьох навчальних закладах і є автором книги з тележурналістики. Тому не випадково, що саме такого майстра своєї справи запросило посольство Франції в Україні для проведення 2-дневного семінару у ЧНУ ім. Юрія Федьковича. До речі, наше місто стало одним із чотирьох українських обласних центрів, де проводився подібний захід, серед інших: Одеса, Дніпропетровськ і Черкаси.
  Чернівецькими слухачами стали студенти-журналісти II-V курсів та магістри-перекладачі з кафедри французької мови. Останнім вдавалося зрозуміти усе на декілька хвилин швидше, а для перших працював перекладач, зрештою, запитань було більше, аніж виділено часу на їх відповідь.
  Пан Маньє висловив думку, що історія – це підручник професії, тому на прикладах із французької та європейської журналістики показав процес становлення професійних стандартів. Зокрема, саме у Франції виникли перші хартії з журналістської етики (ще у 1918 році), більшість принципів яких актуальні і сьогодні. Як стало відомо, остання редакція такого документу була прийнята цього року, саме на її принципах і зупинився дослідник. Було розглянуто основні права і обов’язки журналістів у висвітленні інформації, порушено питання журналістської солідарності, необхідності дотримання високих стандартів, таких, як об’єктивність, точність, оперативність інформації.
 Як виявилося, більшість обов’язків і прав журналістів Франції та України збігаються, жаль тільки, що виконуються вони часто по-різному. І чи не найбільшою є відмінність у тому, що іноземний журналіст-власник прес-картки ніколи не дозволить собі створювати позитивний імідж когось у своїх «рядових» матеріалах. Якщо ж він працюватиме у певній піар-компанії – це назавжди поставить хрест на його журналістській діяльності. Інша справа - наш журналіст, часом поліфункціональний: очолює партію, видає «незалежний» часопис та ще й «підробляє» у прес-службі. Такий феномен іноземному колезі було важко зрозуміти, а нам часом – соромно пояснити.
  Більша частина семінару проходила у форматі «питання-відповідь», це дозволило майбутнім і теперішнім журналістам запитати про «наболіле». Дискусійними виявилися замовні матеріали, які для Франції є рідкісними, а у нас досить поширеними. Важливим для незалежності журналіста є й економічний чинник, прописаний у хартіях, адже саме фінансова незалежність журналіста є гарантією якісного виконання ним своїх професійних обов’язків. Як стало відомо, журналіст-початківець за кодоном отримує в середньому 2 тисячі євро у місяць, а український разів у 20 менше. Здавалося б: «які там етичні норми, коли їсти хочеться?», але цього європейцям не перекладеш – не зрозуміють. Тому потрібно не просто дублювати закони професійної етики фінансово забезпечених країн, а й брати до уваги особливості розвитку українського суспільства. Можливо, саме тому пан Маньє утримувався від критичної характеристики стану журналістики в Україні в цілому. Він зазначив, що зараз наша журналістика подібна до французької у 70-х роках ХХ століття. Хочеться вірити, що, користуючись їх досвідом, нам вдасться пройти цей шлях швидше.
  У рамках семінару до Чернівців прибув і перший секретар та радник з питань преси посольства Франції в Україні Еманюель Берар. Протягом свого перебування гості зустрілися із представниками місцевих ЗМІ, професорами університету, милувалися перлиною краю - Резиденцією митрополитів і просто насолоджувалися красою столиці Буковини. За словами пана Маньє, Чернівці відкрили для нього іншу Україну, поставши східноєвропейським містом. На зустрічі із ректором ЧНУ Степаном Мельничуком за пропозицією французьких гостей розглядалося питання майбутньої співпраці. Можливо, як зазначив Поль Маньє, через декілька років хтось із цих студентів розповідатиме французьким журналістам про високі стандарти їхньої професії.

Ірина БІЧЕР, студентка 4 курсу
спеціальності "Журналістика"
Фото  - Романа Пазюка
Категорія: Статті студентів | Переглядів: 460 | Додав: | Рейтинг: 4.0/4
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]