Головна » 2010 » Вересень » 29 » В пам’ять про Анну Дущак
21:54
В пам’ять про Анну Дущак
    Минуло півроку, як відійшла у вічність відома українська письменниця Анна Дущак.
   Жінка, чиє життя обпалила невиліковна хвороба, стала символом мужності, здатності протистояти, здавалося б, очевидній приреченості. З того болю і надії постали вірші. Любов і прощення, милосердя і невимовне блаженство слова… До таких прихильна творчість. До тих, хто дихає любов’ю, хто благословить це життя з висоти життєвого випробування, хто знає ціну радощам і сльозам, хоча й живе в світі обсягом в чотири холодні стіни...
    Вірші Анни Дущак, її улюблені мелодії, спогади друзів об’єднали цими днями шанувальників її творчості. Вечір пам’яті не залишив байдужими нікого з присутніх. Викладачі і студенти університету зібрали 1 000 гривень на пам’ятник письменниці. Він буде споруджений у її рідному селі Тисівцях на Сторожинеччині.

Анна Дущак – авторка збірок «Дивоквіт любові» (1992), «Спитай себе» (1994), «Понад вечірнім Дереглуєм» (1998), «Любов я росами розтрушу» (1999), «Любові стиглий колос» (2004). Вірші перекладені англійською та італійською. Друкувалися у періодиці США, Канади, Австралії, Італії. Її твори стали піснями (покладені на музику композиторами Мар’яном Гаденком, Миколою Сафоновим, Віталієм Свиридом, Леонідом Затуловським, Ярославом Злонкевичем, Віктором Рураком, Кузьмою Смалем та ін.). З 2003 року – член Спілки письменників України. 2007-го нагороджена всеукраїнською премією «Жінка ІІІ тисячоліття». З 2008-го – «Заслужений працівник культури України». Лауреат премії імені С.Воробкевича (2009).

Категорія: Статті студентів | Переглядів: 2245 | Додав: | Рейтинг: 3.8/6
Всього коментарів: 1
1 sonata  
0
Поезіє! З душі моєї лийся
І зливами й потоками, й струмками,
Вогнем гори і променися,
І квітни дивними квітками.
Будь леготом, цілуй і гори й доли,
Стань піснею, печаллю, коли плачу…
Тільки не стань роботою ніколи,
Бо я тоді навіки тебе втрачу…

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]