- Пані Оксано, Ви багато подорожуєте, брали участь у різних зарубіжних проектах. Чи не хотілося вам залишитися в якомусь комфортному європейському містечку?

- Направду ні. Я живу в Україні й не збираюся кудись виїжджати. Чому я повинна поступатися комусь своєю рідною землею?

- На українському ринку панує мода на коротенькі романи і відносно недавно вийшла ваша нова книжка «Музей покинутих секретів» на 800 сторінок. Її читають?

- Напевне читають, якщо перший наклад розкупили і вже другий допродується. А щодо моди на куценькі романи, то це парадоксальне явище певною мірою. Такі твори я відношу до когорти масової літератури. А парадокс полягає в тому, що нішу масової літератури в Україні міцно зайняла російська література.

- Щодо «Музею покинутих секретів», як довго ви її писали?

- Дуже довго. Але біда полягає не у відсутності бажання чи уяви, а в тому, що дійсність просто-таки вриває із-за письмового столу. Часу обмаль.

- Чи є вже у світі переклади «Музею…»?

- Так, є. Німецький вийде у жовтні й презентуватиметься на Франкфуртському книжковому ярмарку, російський теж вийде цього року, чеський ще готується, а щодо перекладу польською мовою поки ведуться переговори.

- До Чернівців Ви приїхали з презентацією свого диску з поезіями?

- Просто вийшло так, що я ніколи не була в Чернівцях, хоча мене неодноразово запрошували і саме тут вперше поставили мій твір на сцені. Тому я впросила організаторів презентувати аудіодиск поезій саме в Чернівцях, як своєрідне виправдання (Прим. автора:сміється).

- Що зараз на вашому робочому столі?

- Багато розпочатого і недописаного, знову ж таки дійсність (Прим. автора:сміється). Також є книга Еміля Чорана «Трагедія народження», котру я зараз читаю.

- Щодо дійсності, чому вона вас так тривожить?

- Розумієте, коли змінити фігуру президента і на екрані телевізора поміняти заставку, в країні нічого не зміниться. В Україні натомість поміняли гімн і прапор, а члени партії залишились. Як можна нормально сприймати таку дійсність?

- Коли ж ситуація, на вашу думку, зміниться?

- Я не провидиця, але з упевненістю можу сказати, що ситуація зміниться, якщо «низи» активно почнуть створювати громадські рухи, які б змогли достатньо голосно заявити про свої права й потреби. Зараз в Україні достатньо потужний відсоток людей, який здатний створити критичну ситуацію сучасній владі. Проблема лише в тому, що цей відсоток розпорошений.

- Давайте, перейдемо до чогось позитивного.

- Давайте, я ж все-таки називаю себе онтологічною оптимісткою.

- Ви вперше в Чернівцях, чи сподобалося вам місто?

- Я не можу сказати, чи сподобалося і не можу сказати чому. За тих кілька годин, що я провела в Чернівцях, замало, щоб його оцінити. Але мені до вподоби ваша атмосфера: набагато спокійніша, ритм життя не такий шалений, як у столиці. Сюди можна приїжджати на відпочинок.

   Опісля конференції Оксана Забужко роздавала автографи. Охочих отримати підпис й побажання письменниці виявилося чимало. Коли до столу, де сиділа столична гостя, підійшли студенти з Ягелонського університету, пані Оксана заговорила до них польською. Розписуючись на своїх книжках, авторка встигала посміхатися та приймати найщиріші побажання від чернівчан.